Економіка України мусить перейти на новий технолоґічний уклад

Поки під час Всесвітнього економічного форуму "Davos-2020" обговорювалися еколоґічні виклики наступного десятиліття, українські парламентарі робили селфі на фоні швейцарських краєвидів. Відповідну еколоґічну політику, на жаль, Україна і проводить зараз...

Цивілізовані країни постійно працюють над переорієнтацією своїх економік у бік раціонального використання ресурсів і збереження природи. І це не просто благородна місія: змінюючи принципи промислової експлуатації природних ресурсів і надр, вони у першу чергу думають про економічні перспективи такого підходу.

Якщо дивитися на розвиток подій з цієї точки зору, вся ця історія починає грати новими барвами. Масштабні "зелені" проґрами, які втілюють США та Європа, мають всі ознаки нового протекціонізму.

Під прапором відновлення еко-балансу обмежується доступ продукції з країн-конкурентів на внутрішні ринки, а отже, це черговий раунд з надання переваг власним виробникам. Конкуруючи між собою, два ґлобальних гравця спонукають увесь світ долучитись до змагання, яке за масштабами зіставне із перегонами озброєнь.

І Україна або візьме участь в цих еко-перегонах, або опиниться на узбіччі, потерпаючи від квот та санкцій, втрачаючи ринки збуту і вагу на політичній арені. І так і залишиться сировинним придатком із забрудненим довкіллям.

У грудні 2019 року Євросоюз затвердив "Європейський зелений курс" (англ. Green Deal) з амбітною метою: до 2050 року перетворити Європу на кліматично нейтральну територію! На виконання завдань "Green Deal" Єврокомісія виділить 1 трильйон євро; до 2030 року планується, зокрема:

– скорочення викидів парникових газів на 55% у порівнянні з 1990 роком;

– перехід на чисті технолоґії та відновлювані джерела енерґії;

– скорочення викидів парникових газів (CO2) у транспортному секторі на 90%;

– відмова від двигунів внутрішнього згоряння та запровадження стандарту викидів Євро-7 у 2025 році.

Це лише початок кардинальних змін екополітики ЄС, і Україна не може стояти осторонь. Ми повинні скористатися шансом і зробити ставку на синхронізацію суспільних та економічних відносин всередині країни з "Європейським зеленим курсом" та нарешті перейти на новий технолоґічний уклад.

Його впровадження вимагатиме колосального фінансового ресурсу, якого у нас наразі немає. Тому уряд всі свої зусилля має зосередити на залученні інвестицій – у протилежному випадку Україна опиниться на задвірках Європейської цивілізації (буквально!).

У рамках нової промислової політики з декарбонізації Єврокомісія виділяє 100 мільярдів євро на підтримку переходу країн-учасниць до кліматично-нейтральної економіки, фокусуючися на найбільш вуглецево-активних реґіонах. Одночасно з цим у квітні 2021 року Єврокомісія запровадила податок на викиди вуглекислого газу, яким будуть обкладатись товари, що імпортуються в ЄС з країн із низькими стандартами скорочення викидів CO2.

Цей податок захищатиме внутрішніх виробників, що переходять на нові стандарти, від конкурентів, які використовують дешевші, але менш екологічні методи. Тому Україна, яка досі експлуатує індустріальну спадщину колишнього СССР, опиниться в ситуації, що найточніше описується фразою: «Змінюйся або помри».

Багато разів ми припускалися прикрої помилки; іґнорували світові тренди, вважаючи, що вони "десь там". Аж наступного дня виявляли, що ось вони тут – і безпосередньо впливають на наше життя.

Ми маємо прийняти як даність той факт, що рятувати застаріле виробництво вже не має сенсу. Натомість потрібно зосередитися на створенні та впровадженні нових технолоґій для того, щоби поступово здійснити перехід до нового технолоґічного укладу.

Для такого переходу необхідна політична воля, розуміння ґлобальних трендів та формування іншого способу мислення. Ми або рухатимемось у фарватері разом із ґлобальними гравцями або залишимось країною "третього світу", що потерпає від санкцій і квот, виснажуючи надра й невпинно руйнуючи власне довкілля.