«Fire Point» чи «точка розпилу»: правда про ракети і мільйони
«Fire Point» чи «точка розпилу»: правда про ракети і мільйони.
Це навіть не корупція. Це вже якась нова форма воєнного сюрреалізму, де ракети летять повільніше, ніж гроші з бюджету — в кишені мародерів.
Плівки Міндіча — це не просто черговий витік. Це аудіоверсія державного цинізму. Там, де в нормальній країні мав би звучати звук конвеєра, чути шелест купюр і нервовий шепіт про «недофінансування». Бо, бачте, не вистачає. Не на ракети — на апетити.
Fire Point. Гарна назва. Точка вогню. Але, судячи з результатів, це швидше «точка розпилу». Двадцять запусків — дві ракети долетіли. Решта, мабуть, виконали іншу місію: прикрили чиюсь віллу від дефіциту квадратних метрів.
І тут головне навіть не Міндіч. Головне — система, де людина може одночасно «не мати відношення» до компанії і обговорювати її фінансування з міністром оборони. Це як не бути рибалкою, але регулярно продавати улов.
А ще є «Вова» і його будинок у «Династії». Символічна назва, нічого не скажеш. Бо коли під час війни з’являються нові палаци — це вже не про оборону, це про спадковість. Передачу не лише влади, а й схем.
Із особливим шармом звучить історія про «6 квартир» Чернишова. У країні, де мільйони втратили домівки, хтось, схоже, відкрив власну програму «єОселя» — тільки без черги і без кредиту. Просто бери й неси.
А Шефір із його «дисциплінованими» депутатами? Це вже навіть не політика. Це франшиза. Половина — туди, половина — сюди. Як у дешевому кіоску, тільки замість шаурми — державний бюджет.
І вся ця вистава відбувається на тлі фронту. Там, де хлопці рахують не відсотки, а хвилини до прильоту. Там, де кожна неякісна ракета — це не статистика, це чиєсь життя.
А тут — інша арифметика:
365 днів × 3 ракети = 1095 обіцянок.
І нуль гарантій, що вони взагалі існують поза звітами.
Найгірше навіть не те, що крадуть.
Найгірше — що крадуть під звуки сирен.
І будують не укриття, а маєтки.
І жоден «шахед» туди чомусь не долітає.
Мабуть, навіть у російських дронів є свій ідентифікатор «свій-чужий», і по своїх вони не цілять!
«Редакція «Останнього Бастіону» може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі «Опінії» несуть самі автори.»
