Головнокомандувач планово «зливає» Україну

Аве, президенте Порошенко! Ті, що йдуть на смерть, проклинають вашу брехню, ваші офшори, ваші ТВ канали, ваші банки, ваші підприємства, що торгують з ворогом, ваш кривавий прибуток, ваші підкилимні договорняки з ворогом, вашу безпросвітну жадібність і, на жаль, вашу неосудність...

РОШЕНівські шоколадні чоловічки розчищають дорогу зеленим чоловічкам для продовження здачі Донбасу!!!

У статті наведені думки блогерів, військових, викладачів, громадських і політичних діячів, які проаналізували останні факти та події з війни та політичного життя й розповідають про планомірний «злив» країни президентом Петром Порошенком

Olena Ksantopulos

Це пряма зрада державних інтересів з боку нашої влади. Цілий день думаю про те, що наші війська залишають населені пункти, відходячи на 1 км. вглиб країни. Кому потрібен цей відхід? Якби це була пустеля, але ж там живуть люди, а влада залишає їх без захисту. Наше відведення військ контролюватиме ОБСЄ. Хто буде контролювати відведення військ терористів? Або вже й так зрозуміло, що крок за кроком ми віддамо їм всю Донецьку та Луганську області, після чого проведемо там вибори? Все це просто жахливо ... Пригадується фраза, якою легіони вітали Юлія Цезаря: «Аве, Цезар! Ті, що йдуть на смерть, вітають тебе!» Наш головнокомандувач штовхає націю на смерть. Ми вмираємо на фронтах – внутрішньому і зовнішньому – від куль і розривів снарядів, від нестачі ліків і незначних пенсій, від хвороб, отруєнь і безпросвітності. Аве, президенте Порошенко! Ті, що йдуть на смерть проклинають вашу брехню, ваші офшори, ваші ТВ канали, ваші банки, ваші підприємства, що торгують з ворогом, вашу криваву прибуток, ваші підкилимні договорняки з ворогом, вашу безпросвітну жадібність і, на жаль, вашу неосудність ...

Юрій Касьянов

За останню добу ворог перекинув в район Донецька-Горлівки мінімум 30 танків, ще стільки ж броньованих бойових машин типу БМП і МТЛБ, не менше 3 артилерійських батарей, кілька армійських комплексів ППО. Також відмічено переміщення колон вантажівок з БК, і поставки палива залізничним транспортом.

Переміщення відбувається в темний час доби, але майже демонстративно – великими групами, колонами, в супроводі міліцейських мигалок місцевих поліцаїв. Перекидання повинно бути поміченим, щоб ми знали – ворог готовий наступати, якщо «політичними» методами не вдасться домогтися бажаного результату: тестового розведення військ на трьох ділянках фронту, в подальшому – здача позицій, розширення «демілітаризованої зони» по всій лінії розмежування, згортання АТО, проведення «законних» виборів за участю колабораціоністів на території Луганської та Донецької областей, і, – здрастуй легітимний «русскій мір» в Україні ...

Щоб це сталося, Верховна Рада повинна прийняти відповідні сєпарські «закони», і ще раз спробувати зґвалтувати Конституцію... Ризики невдачі на цьому поприщі великі. Тому противник демонструє готовність наступати. З хорошими шансами на успіх. Демобілізація шостої хвилі знекровить наші бойові порядки; вмирати будуть тільки кадрові військові і патріоти, які підписали в 2014-му безстроковий контракт. Нова «найсильніша» в Європі армія існує поки тільки в планах Військового відомства, намальованих до 2020 року. Тимчасовий відносний перепочинок, отриманий після мінських угод, бездарно витрачений.

Насправді, угоди «Мінськ-1», і «Мінськ-2» були вигідні, в першу чергу, Кремлю. Так, поразка під Іловайськом була дуже чутливою, як і розгром наших військ у прикордонній зоні, невдачі на Саур-Могилі, бійня в районі Шахтарська, важкі бої під Луганськом. У той же час, в кінці серпня-початку вересня 2014 року Московське керівництво чудово розуміло, що без масованого застосування російських регулярних військ нечисленні банди колабораціоністів приречені на швидку поразку. Але широкомасштабна війна – це великі втрати, а потік трун в Росію погрожував самій владі Путіна. Тому натиснули на Петра, і підписали «Мінськ-1».

До моменту початку битви за Дебальцеве нашій армії вже протистояли не бандити, а напіврегулярні частини сепаратистів з російською зброєю і під жорстким контролем кремлівських «радників». Але навіть вони виявилися не боєздатними, і якби не відверта зрада, що призвела до захоплення Логвинова, якби не бездарність верховного командування і не участь бурятських танкістів, ця військова авантюра могла закінчитися по-іншому. У противника відчайдушно не вистачало сил – для облоги Дебальцевого мобілізували навіть сепарских міліціонерів. У Горлівці, Стаханові, Первомайську, Брянці та Алчевську майже не було сепаратистів – можна було фланговими ударами звільнити ці міста, і, тим самим, деблокувати оточене угруповання. Але такий наказ ніхто не віддав...

Тепер проти нас воюють цілих 2 армійські корпуси, створені на окупованих територіях з сепарського «м’яса» під командуванням російських офіцерів. Сотні колаборантів перетворилися в тисячі. Кількість ворожих танків, бронемашин, артилерійських систем теж збільшилася в десятки і сотні разів. Бойовий вишкіл зріс на порядок. Путіну більше немає потреби ризикувати життями російських строковиків, і побоюватися негативної громадської думки. Такий невтішний військовий підсумок т.зв. «Мінських угод».

Тепер Москва може діяти. Захід втомився від нашої війни і бажає відновлення довоєнних обсягів вигідної торгівлі з Кремлем. Рівень патріотичних настроїв в самій Україні впав до рівня сепарського нахабства; населення відвертається від війни, не розуміючи її цілей. Військово-політичне керівництво демонструє безладні флуктуації кори головного мозку. Сильною, організованою, патріотичної опозиції немає. Армії теж майже немає: в бойових частинах, які перебувають на самому передку, некомплект особового складу досягає немислимих 80%. А київські кабаки задихаються від напливу золотої молоді призовного віку...

Україна все більше нагадує Францію зразка літа 1940-го року. Напередодні підписання другого Комп’єнського «перемир'я». Було весело ... Але уряд Віші, який зрадив Францію, проіснував недовго. І був проклятий.

Євген Назаренко

Українська армія неохоче, але залишила свої позиції на визначеній ділянці фронту Богданівка-Петрівське в Донецькій області. Солдати кажуть, що мусять виконувати наказ, хоча залишати облаштовані рубежі сумно. Бійці не вірять, що зусилля з розведення сторін забезпечать стійкий мир. Військові не дуже розуміють, чому мусять покидати землю, яку відбивали у ворога метр за метром. Але так вирішили на переговорах, тому відходять на кілометр у тил і бійці ЗСУ, і проросійські терористи. Представники спільної місії з контролю за припиненням вогню запевняють, що покинуті позиції пустувати не будуть – тепер на них цілодобову службу нестимуть спостерігачі.

Така спроба є вже четвертою за ліком на цій ділянці. Три попередні закінчувались обстрілом зі сторони бойовиків. Для запуску процесу повинно було минути 7 днів повної тиші. Українці кажуть, що насправді 4 дні тому по них стріляли бойовики, протее місія ОБСЄ закрила на це очі. «Це був обстріл з автоматичного гранатомету. Тут, коли ОБСЄ знаходились, підтвердили, що шось чули, але в офіційному звіті написано, що вони невпевнені, що це було на цій ділянці. Я залишаю це на совісті ОБСЄ», – каже представник України у спільній місії по контролю та припиненню вогню Борис Кременецький.

Існували побоювання, що українська армія вийде з самої Богданівки, проте це не так – селище повністю залишається під українським контролем. Проте військові кажуть, що нові позиції менш вигідні, ніж ті, що вони займали раніше. З попередніх відкривався кращий огляд території. Що на цій ділянці тепер запанує мир – українські воїни не дуже вірять. І вже чекають на появу ворожих диверсантів. «Там у них є балочка хороша – можуть спокійно заходити. Ще як пройде розмінування місцевості, то у них, можна сказати, карти в руках будуть», – переконаний військовослужбовець ЗСУ Дмитро Бортнік.

Тепер на черзі розведення сторін на третій обумовленій ділянці – в районі Станиці Луганської. Там в останні дні було неспокійно, проте міжнародні спостерігачі налаштовані розпочинати виконання угод уже цього тижня.

Святослав Синігор

РОШЕНівці знову розчищають дорогу для Путіна
Планомірно, хоть по крихті, але здають Україну
Ротшальди через свого куратора Меркель
керують цим АнтиУкраїнським шабашом.

Світлана Яковенко

7 жовтня три волноваські жінки намагалися перешкодити відводу наших військових з їх позицій. Нас блокували в Богдановці та далі не пустили. Але ми дочекалися ОБСЄ. Блокували їх, та висловили їм свій протест.
Я довго вагалася, чи викладати це відео в соцмережу, та все ж вирішила, що треба. Бо нас звинувачують, що саме наші люди блокували українських вояків у 2014 році, хоча ми знали, хто це був насправді. Автобусами возили російських гастролерів, всі ЗМІ трансліровали це.
Моє ж відео не буде показувати жодне телебачення, але ж я знаю тепер, що нас таких тут у Волновасі багато, а не тільки три жінки. Все, що можна було зробити, ми зробили. Навіть ОБСЄ, почало погрожувати нам міждународним скандалом. Нам на своєї землі! І почали викликати групу захвату. Вони бояться нас, проте товарищують з бойовиками, тому ми і маємо те, що нам нав'язувають невигідні умови, для нашої армії.