Гонимо Івана з нашого баштана

У шаленому потоці ейфорії, яка від п'ятниці розливанно заповнила медіа, мережі і зупинки міського пасажирського транспорту, тонуть боязкі натяки на те, що за звільненням Херсону ще не видно ні щурячого кінця, ні здешевлення яєчного десятка.

Трохи й стидаючись, натякнемо, що межі, до яких може гіпотетично розтектися авторська думка, визначаються самим автором. Нема совісті і самоповаги – аналізуй воєнні потенціали, тактичні пересування армійських з´єднань і флотів, стратегію генеральних штабів, порівнюй глибини воєнної мислі Македонського і Безуглої. Щодня призначай переломи.

Адекват – опінійствуй про тобі доступне. Бо калібр ствола гаубиці М777 і товщина талії «корабельної сосни» на охват – різні речі.

Але чого у автора не забереш, так права на фантазії. Можна про білу гарячку у мєдвєдєва, фригідність Кабаєвої як передумову третьої світової війни, нарешті, про всеукраїнський референдум щодо ролі Владіміра Лєніна у створенні союзу антських племен.

Пофантазуємо про наші степи, якими снували і скіфи, і сармати, і готи з гунами, і перси (сам Дарій, кажуть, блукав у пошуках хоч би якогось джерельця і … скіфів), і татари, і турки, і матроси желєзнякі. За Бебиком так і Еней звідси.

А оце приперлися андрофаги із зайвими хромосомами, але з хворою кукухою без клепок.

Та давно ж писано, що мало яка зайва хромосома допливе до середини Славутича, навіть коли й чудить він за тихої погоди. Тупі, вирішили перевірити? Вигрібайте.

Це – підводка. Тепер – про Херсон.

Тверезіша на йоту за всенародний екстаз чиясь оцінка «перегрупування шойгу-суровікіна з правого пляжу на лівий» миттєво робить автора нерукопотискальним. Кострубата прикладка ? Даруйте, це – лексичний гумор, як би імпровізація.

А намірів применшити значення очікуваного і успішно піднесеного нашим Генштабом «гостинця» окупантам з нагоди вшанування пам'яті преподобномучениці Анастасії та преподобного Аврамія Затворника і гадки не маємо. Навпаки, чаркуємо третій день. 

Наше прогресивне вірянство теж ранок 11 листопада почало зі вшановування згаданих преподобних, та вже з обіду було не до Насті з Аврамом: завітав на нашу вулицю на порядок кращий празник – орда драпонула з Херсона! Не по зубах бункернику виявилася наша кавуняча столиця, мазкою умився.

Ба, навіть не маємо нічого проти перейменування ординськими картографами нашого Херсона на Херзним. Але винятково для тамтешнього вжитку, в науку тим, кому, можливо, колись розвидниться. Для нас Херсон як був з нами, так і пребуде.

Не турбуймо й вошей в чужому кожусі. Візьмемо до відома, що у діжці з медом бовтається ложка лайна – всупереч пророцтвам міноборонця Рєзнікова, що залишкам еліти мокшанських ВДВ з правого пляжу виходити та виходити – тиждень щонайменше (а ми їх тут і перемелемо Хаймарс´ами на корм бичкам і червоногубій кефалі!), 20 тисяч далеко не чмобіків вийшли на лівий пляж організовано і живими. 

Нехай, думкою ж побагатіли. Але, погодьмось, рачиний бенкет на нижній течії Дніпра не вдався, обійшлися раки фуршетом.

Хтось відчув негарний запашок від відвідин України Салліваном і пов'язує відступ орди з Херсона з оцим «шу-шу» за кращими традиціями Оману. Бо до Києва радник дідо Байдена прибув після тривалих контактів з високопоставленими щурячими опричниками ушаковим і патрушевим. Чи й не зрадонькою знову війнуло?

Скажете, «та ти шо?!». Ой, не скажіть. Сміливості не втекти вистачило, визнаємо, от тільки шлейф у тієї «сміливості» смердючий…

А ось про те, що втрата Херсона матиме наслідком придушення щура безпосередньо за робочим глобусом рашки, чи призведе до великого листопадового перевороту з Навальним на чолі, чи пригожин вдавиться пельменем, чи кадирова покусає зґвалтована ним вівця, мріяти не варто. Глибинній масі скажуть, що той обласний центр нікому й не був потрібен, так, дістався поміж райцентрами, то й залишили його з міркувань жестикуляції доброю волею.

Хтось пискне? Ага. Швидше Маск подарує Старлінк 72-ій ОМБр ім. Чорних Запорожців. Або кінь лавров сьогодні попросить політичного притулку у начальника Балі. 

Не поділяємо й намірів закидати шапками Перекоп. Не треба було його розміновувати. Але то справи майбутніх судових засідань, дочекаємось. То ж і розумування нашого експертного брата про черговість «Дайош!» Крим чи Донбас, певно, передчасні.

Погляньте на мапу – ще не всі донецькі, луганські, херсонські і запорізькі лісосмуги заповнені утилізованим чмобілізованим бидлом. Роботи у Залужного – непочатий край. Бог Війни йому у поміч.

Ми ж молимося Богу Терпіння. Підгодовуючи Янголів Надії в одностроях ЗСУ. Підходь і ти, Янголе Помсти.