Хроніки релігій

Любов до ближнього через спалення і знущання. Яка іронія.

14 квітня 1682 року відбулася одна з ключових подій в історії старообрядництва: у Пустозерську було живцем спалено в дерев’яному зрубі протопопа Авакума — одного з лідерів старообрядництва та запеклого противника церковних реформ патріарха Нікона. Його страта відбулася у Страсну п’ятницю, що було витлумачено як свідчення його мученицької смерті за віру. Авакума спалили живцем у дерев’яному зрубі разом із трьома однодумцями: священником Лазарем, дияконом Феодором та іноком Єпіфанієм.

Причиною страти стали його релігійні переконання та непримиренна критика реформ Нікона, які він вважав відступом від істинної православної віри. Навіть перебуваючи на засланні, Авакум продовжував писати твори та послання, у яких відстоював стару віру й критикував новообрядницьку церкву. Його автобіографічний твір «Житіє» став однією з перших літературних пам’яток старообрядництва.

А за сім років до цього, у вересні 1675 року, в підмосковному Боровську після катувань на дибі було заморено голодом у земляній ямі Феодосію Прокопівну Морозову — дружину одного з найближчих наближених царя Олексія Михайловича, яка тривалий час переховувала Авакума у своєму маєтку. Щоб посилити її муки, в безпосередній близькості від земляної ями, де Морозова перебувала без їжі та пиття разом зі своєю сестрою Єфросинією Урусовою, в дерев’яному зрубі було живцем спалено її дворових людей.