Хто в Україні відповідає за зовнішню політику – Єрмак чи Кулеба?

Часом проглядаю дописи Дмитра Кулеби. Користі з них, як і з нього самого, небагато; просто звик до того, що колись, навіть при поганих президентах міністри закордонних справ усе ж були постатями.

Як, наприклад, Грищенко у часи Януковича. Хоча після парламентських виборів той же Янукович цю традицію зламав, поставивши на МЗС такого самого безхребетного, як Кулеба, Кожару.

Вони навіть за поведінкою та зовнішньо подібні... Але звичка переглядати висловлювання, а пізніше дописи головних дипломатів залишилася.

Сьогодні Кулеба розписує "маґію" 8 години, бо в цей час по Києву виїхав з дому, за Вашинґтоном прилетів до США, ще раз о 8:00, але за Києвом у Вашинґтоні пише цей допис... Застановився: для чого аж така беліберда від міністра у ході дійсно доленосної поїздки, де вирішується, чи взагалі офіційний візит відбудеться, чи матиме він хоч якусь статусність і чи не перетвориться на "побиття камінням невірної дружини за перелюб та корупцію" з подальшими санкціями вже не проти РФ, а проти України на радість торжествуючому Пуйлу (надіюся, що аж так далеко не зайде).

Натомість, якийсь словесний потік та віддування щік. А потім бачу причину – Єрмак таки не відпустив Кулебу в самостійне плавання (хоч на одну поїздку), поїхав разом з ним і добивається, щоб усі зустрічі проходили спільно.

Просто задумайтеся: особа, яку Мі6 та ЦРУ арґументовано вважають аґентом РФ, яку звинувачують у зриві спільної із США операції проти ПВК "Вагнер", яку вважають організатором авантюри з Чаусом, яка підривала виборчі перспективи Маї Санду та веде мафіозну співпрацю з лідером невизнаного Придністров'я, вважається відповідальною за зрив прозахідного курсу України, є, урешті-решт, є російським бізнесменом та махровим корупціонером, тягнуть на всі зустрічі з офіційними особами в США!

Тут внесу ясність і щодо одного формального нюансу. У зовнішній політиці держави є, поза президентом, лише дві особи, відповідальні за цей напрям; така традиція склалася в цілому цивілізованому світі.

Перший, звісно, міністр закордонних справ. Він має особливі права говорити від імені країни й повинен представляти консолідовану позицію президента, уряду й парламенту в міжнародних питаннях, відстоюючи при цьому інтереси всього суспільства.

Це точно про Україну написано?! І є радник із питань зовнішньої політики (дипломатичний радник, дипломатично-безпековий, заступник керівника адміністрації з міжнародних питань...); його роль особлива й значно вища від інших радників чи аналогічних службовців; але він не має повноважень говорити від імені країни, а лише від імені президента, чиї інтереси та позицію представляє.

З міністром усе ясно – це Кулеба. Тільки він виконує роль не міністра, а саме отого радника (і навіть не президентського, а єрмаківського), а от радник із міжнародних питань у нас є чітко визначений.

Це дипломат, правник та заступник голови ОПи Андрій Сибіга; визначений, але не допущений до вирішення хоч якихось питань... А Єрмак – керівник президентської канцелярії, а отже він має зовсім інший функціонал, отже зовнішня політика до нього не входить.

А враховуючи корупційний чинник, тут ще й виникає конфлікт інтересів, тому він не може виконувати функції зовнішньополітичного радника. А виконує.

І ще його сприймають верхівкою всієї корупційної системи в Україні. І тому його участь у міжнародних питаннях привносить в них і корупційний, і агентурний душок.

А ще своєю присутністю він повністю дискредитує все зовнішньополітичне відомство, бо явно вказує, що міністр – лише маріонетка, а домовлятися треба з ним особисто. І в його персональних інтересах, а не в інтересах України та навіть не в інтересах В. Зеленського.

І сáме заради цього він поїхав до США, остаточно добиваючи залишки позитивного сприйняття України, але плекаючи надії, що таким чином зможе себе легітимізувати в західному світі. Бо над його головою вже збираються хмари майбутніх санкцій і юридичних переслідувань.

Бо реагувати лише проти якогось чиновника в США не будуть – він же сюди делегований президентом, там можуть різко понизити рівень міждержавних стосунків та підтримки України, а також відмовитися від візиту чи знову перенести його на невизначений термін. А це буде шикарний подарунок Пуйлу.

Думаю, що через розуміння цього Байден досі не послав остаточно Зеленського й не почав прямо давити нашу зелену владу, як шкідливих тарганів. Він і так дозволив собі підігрування апетитам РФ, демонструючи, що на сході Європи в нього більше нема союзників (донедавна там такими були Україна й Польща).

Але демонстрація зверхності вже була виявлена. Візит у мертвий сезон – це унікальний винахід Байдена; тобто, зроблено так, щоб візиту, як такого й не було, а відбувся лише виклик на килим і повчальна лекція.

Адже статус офіційного державного візиту за протоколом передбачає цілий ряд додаткових подій, зокрема, переговори із представниками виконавчої влади, головами й представниками обох палат Конґресу, ділових і громадських кіл. Байден уже все це практично відсік, чим de facto понизив рівень візиту до робочого.

А зараз зі своїми власними амбіціями й інтересами до Вашинґтона прилетів Єрмак... І це інакше, ніж провокацією назвати трудно. За що нам уся ця ганьба?

P.S. Коли вже згадав про свіжий допис Кулеби, то там є хоч одна позитивна фраза. Він дезавуював слова "мислителя" Арахамії про "переговори на підвищених тонах".

Але дезавуювати значно важливіші для США провокаційні заяви про китайський вектор орієнтації та мрії про ядерний шантаж світу в Кулеби мужності не стало. Бо ж ці фрази на язик бездумному Арахамії поклав той же "канцлер" Єрмак, а Кулеба добре знає, хто в нас "руководітєль партіі"...