«Імпровізація — це мій спосіб мислення»
Музика без кордонів: інтерв’ю з композитором Сергієм Горюновичем.
Інтерв’ю відповідального секретаря Асоціації естрадних і джазових оркестрів України Національної всеукраїнської музичної спілки Галини Макаренко-Дергунової з головою Полтавського обласного осередку Національної спілки композиторів України, членом Національної всеукраїнської музичної спілки, лауреатом Міждержавної українсько-казахстанської премії в галузі літератури і мистецтва 2020 року, композитором Сергієм Горюновичем.
Сергій Горюнович – відома постать не тільки в Україні, а й за її межами. Він багато концертує як піаніст-імпровізатор, його авторські твори звучать на різних концертних майданчиках.
28 листопада року у Полтаві відбувся творчий концерт-звіт композитора, члена Асоціації естрадних і джазових оркестрів України НВМС Сергія Горюновича, на який я отримала особисте запрошення. Але через непередбачувані обставини відвідати захід не змогла. Ми з Сергієм вирішили після імпрези зустрітися й записати інтерв’ю.
Г. М.-Д. Шановний пане Сергію! Розкажіть про свій творчий шлях.
С. Г. Моя професійна діяльність розпочалася на початку 1990-х років. Я працював солістом Дніпропетровської філармонії, піаністом-імпровізатором. Займаюся цим і до сьогодні. То були сольні концерти, фестивалі, майстер-класи, спільні виступи з українськими та іноземними музикантами, представниками хореографії, авангардної та академічної музики. Доводилося брати участь в організації джазових і артфестивалів. З 2009 року, після вступу до НСКУ, сфера моїх зацікавлень доповнилася активною композиторською роботою.
Г. М.-Д. А що вас пов’язує із Полтавою? Хто допоміг провести творчий вечір?
С. Г. Спілкування з Полтавою розпочалося 1977 року, коли я став студентом Полтавського музичного училища імені Миколи Лисенка. Далі стосунки з містом продовжувалися у формі різних концертних заходів як у Полтаві, так і Кременчуці Полтавської області, де я мешкаю. Понад 10 років я співпрацював із вокальним ансамблем «Мрія» Полтавського музичного училища, для якого я здійснив низку аранжувань і виступав як концертмейстер колективу.
Визначним, на мій погляд, заходом у Полтаві був концерт фортепіанних імпровізацій за картинами київської художниці Ганни Кривоніс. Незвичайно, але з самою мисткинею я познайомився за пів години до концерту, а з її картинами – під час концертних імпровізацій.
Що стосується мого творчого вечора, то це – перший захід який я проводив як голова ПОО НСКУ. Концерт відбувся завдяки підтримці Політичної партії «ДІЯ» та мого друга, учня, нотаріуса Кременчука Анатолія Григоровича Веселовського.
Г. М.-Д. Із якими відомими музикантами ви виступали на концертах, фестивалях і творчих заходах? Хто залишив особливо незабутні враження?
С. Г. За десятиріччя творчого шляху фестивалів, концертів і майстер-класів було дуже багато. Яскравим творчим спілкуванням запам’яталася участь у фестивалях із Франческою Танкслі, Кларенсом Сеєм, Аароном Скотом, Біллі Харпером (США). Велике натхнення мені дало навчання у джазовій школі польського міста Ходзежа у видатного піаніста, композитора, професора Павла Томашевскі, з яким я виступав у майстер-класах і концертах.
Непересічні спогади залишив тромбоніст і мультиінструменталіст Хайнц Еріх Гедеке (Німеччина), з яким ми грали в одній концертній програмі на джазовому фестивалі. Також ніколи не забудуться спільні виступи з піаністкою Сімоною Вайсенфельс (Німеччина, Лейпціг), із котрою ми провели цілий ряд концертів у різних містах України, імпровізуючи на двох роялях.
Глобальний вплив на мене як музиканта справило знайомство з гуртом «AMA Jazz». У 1994 році з альбомом In One Breath, записаним на Leo Records, цей гурт злетів на перше місце у світовому хіт-параді в жанрі авангардної музики, залишивши позаду всіх європейських і світових зірок. Вони отримали блискучі рецензії! З 1996 року музиканти гурту «AMA Jazz» запросили мене до співпраці, що позначилося на моїй творчості як піаніста імпровізатора та композитора. Саме спілкування з цим колективом надихнуло мене до активніших занять композицією, а надалі до вступу до НСКУ 2009 року.
Г. М.-Д. У кого ви навчалися? Кому із відомих учнів передавали свій музичний досвід?
С. Г. Я вже згадував Полтавське музичне училище: клас хорового диригування – Н. М. Шейко, клас фортепіано – З. Ш. Рябуха. Далі був Харківський інститут мистецтв: клас композиції – В. М. Золотухін. Також Білоруська академія музики: клас хорового диригування – Т. Г. Слободчикова. І Ходзеж (Польща): клас фортепіано – П. Томашевскі.
За роки існування Артклубу «Дю талон» під моїм керівництвом навчались: Владислав Кривченко (саксофон), Микола Кирилов (ударні), Сергій Томаш (гітара), Олександра Михайленко (вокал), Світлана Косяк (композиція), Ольга Царенко (вокал) і багато інших. Мав теж учнів із Німеччини.
Г. М.-Д. Чи подобається вам участь в Асоціації естрадних і джазових оркестрів України НВМС? Яку участь берете в її заходах?
С. Г. Так, звичайно. Щороку проходять творчі звітні зустрічі, де я завжди виступаю з сольними концертними номерами. Впродовж кожного року я організовую творчі заходи, на яких із честю представляю Асоціацію естрадних і джазових оркестрів України. Однією з таких акцій і був мій творчий вечір.
Г. М.-Д. Ми з вами організували Міжнародний творчий проєкт «Творча співдружність міст України та Європи “INTERNATIONAL ART PROJECT”» і призначили вас його президентом. Поділіться, будь ласка, особистими планами щодо розвитку цієї ініціативи.
С. Г. Завдяки проєкту ми охопили чимало країн Європи, налагодили творчі зв’язки, які зараз підтримуємо. Це не тільки музиканти, а й художники, гумористи, мандрівники, які полюбляють музику і часто використовують її у відеороботах. Це дуже корисне починання, оскільки об’єднує багато творчих моментів у різних жанрах. По закінченні війни плануємо спілкування наживо, концерти, майстер-класи тощо.
Г. М.-Д. Якою бачите вашу подальшу участь у музичному житті України й світу?
С. Г. Продовжуватиму наповнювати музичний простір новими творчими проєктами, композиторськими творами, фортепіанними імпровізаціями. Завдяки OLS Music Label мрію розповсюджувати свою авторську музику на відповідних платформах по всьому світу.
Г. М.-Д. Дорогий Сергію! Я вважаю вас одним із найкращих музичних друзів, а також знаю, що ви реалізуєте багато всіляків задумів разом із талановитою дружиною Оленою, яка створює чудові відеороботи. Одна з найкраших – п’єса Євгена Дергунова «Незнайомка», – потім ви з Олександрою Михайленко зробили її чудовий вокальний варіант. Вам належить одна з великих відеопраць на тему Євгена Дергунова «Forgiveness», де висвітлено весь життєвий шлях Великого маєстро. Я дуже вдячна за те, що ви відтворюєте у відеофільмах, кліпах найкращі твори Євгена Олексійовича і не раз виступали на фестивалях його пам’яті «Зимові джазові зустрічі». Розкажіть, будь ласка, детальніше про вашу участь у цих заходах.
С. Г. До фестивалю «Зимові джазові зустрічі» я був залучений ще у 2003 році. Мої виступи на цьому форумі тривали до 2018-го. Навіть працюючи в Німеччині, я виїжджав до Києва для участі в тих чудових вечорах. І я щиро дякую вам за запрошення й можливість бути щороку присутнім на цьому святі джазу. Завдяки «Зимовим джазовим зустрічам» моє місто Кременчук познайомилося з цілою низкою українських і зарубіжних музикантів. Та найголовніше, що фестиваль присвячений видатному українському музикантові Євгену Дергунову. Честь, слава та хвала Маестро!
Як композитор я присвятив Майстру найбільшу музичну поему «Dedication» (вона триває 40 хвилин). А в концертних залах Києва часто імпровізував на теми Євгена Олексійовича Дергунова.
Г. М.-Д. Усе ж, яка роль Олени Горюнович у вашому творчому житті?
С. Г. Основна! По-перше, Олена – моя дружина. Ми разом уже майже 20 років. Вона –директорка L&S Studio Production і багато допомагає Асоціації естрадних і джазових оркестрів України. Олена – справжня майстриня звукозапису. Працюючи у Берліні, вона пройшла чудову школу в сфері студійної роботи, а також у створенні відеороликів, документальних фільмів та інтерв’ю. Вона записує всі мої концертні виступи і дуже добре розуміється на музиці. Навіть пишучи мої імпровізації в атональній техніці на студії, вона прекрасно чує, коли я зіграв не те і каже: «Тут ти лажанувся…» До речі, відеоряд до поеми «Dedication» належить Олені Горюнович.
Г. М.-Д. Дуже вдячна вам за цікаві відповіді та нашу творчу співдружність. Бажаю вам здоров’я, наснаги і подальших творчих успіхів!
Автор: Галина Макаренко-Дергунова