Існує 2 способи бути наразі «за Україну»
Завдання зовнішнього і внутрішнього ворога — поляризація українців. Не перший раз за минулі сотні років нас послаблюють внутрішні чвари...
(Текст подано мовою оригіналу зі збереженням авторської стилістики без виправлень і скорочень. Увага! Присутня ненормативна лексика).
Буду із вами щирою та відвертою. Станом на сьогодні існує лише 2 способи бути, так би мовити, «за Україну», ось вони:
- Бути в Україні. Воювати за Україну. Думати про Україну в собі, а не про щось окреме від себе. Відстоювати український державний проєкт, в основі якого — піт і кров, слова і кулі: Міхновського, Петлюри, Шухевича, Бандери.
- «Вгризатися зубами в Україну». Думати не про Україну в собі, не про її суверенітет і членство в ЄС і НАТО, не про майбутнє дітей, не про українську мову і культуру, — а лише про себе в Україні — про особистий комфорт, статки та збагачення.
У першому випадку — це про людей, які роками послідовно, чітко й однозначно довів і окреслюють привселюдно свою позицію. У другому випадку — це «колективний Арєстовіч» («вгризатися зубами в Україну» — пряма цитата Льошика-«розвідника»), який плаває, як гімно в ополонці, не маючи ні переконань, ні знань, ні стрижня, ні яєць.
Саме тому не варто недооцінювати той відкат, який зараз відбувається в Україні та в українців поза межами України. Маю на увазі масове повернення до російської мови, знецінення ЗСУ та захисту України, виправдання та популяризація ухилянтства, розповсюдження російського ІПСО про «переговори» тощо.
Ті самі масовані російські інформаційні спецоперації, про які попереджали розвідки (як перед повномасштабним вторгненням у 2022 році), відбуваються прямо зараз, і відбуваються доволі (для РФ) успішно. Не вірите? Вийдіть зі своєї штучної інформаційної бульбашки!
Відкат до російського контенту і «русскаґо язика», увага на українофобів на кшталт Арєстовіча, відволікання від наших втрат, від російського успіху на фронті та знищення нашої інфраструктури — все це відбувається із нами прямо зараз. Роздивіться довкруж себе!
Я не кажу, що «все пропало», але констатую, що відбувається сильний відкат, ослаблення і наша поразка у війні наративів. А без сильної позиції у війні наративів/інформаційній війні — нам ніколи не виграти цю війну, затямте!
