«Ізраїль» проти Туреччини. У разі війни США підтримають «Ізраїль»

Напруженість між Туреччиною та «Ізраїлем» не спадає.

Анкара прагне зміцнити свою присутність у регіоні, тоді як «Ізраїль» встановлює «червоні лінії», попереджаючи Туреччину про готовність до воєнних заходів.

Єгипет висловив серйозне занепокоєння можливим воєнним зіткненням, зазначивши, що США, попри особисті зв’язки між Ердоганом і Трампом, схиляються до підтримки «Ізраїлю».

Колишній посол Єгипту в Німеччині та ексзаступник спеціального посланника ООН у Сирії Рамзі Еззельдін Рамзі заявив про серйозну стурбованість загрозою воєнного зіткнення між «Ізраїлем» і Туреччиною в Сирії.

За словами Рамзі, обидві сторони активно готуються до такого сценарію. «Ізраїль» встановлює «червоні лінії» для турецької активності. Ці «лінії» передбачають заборону на створення постійних турецьких баз, використання безпілотників і будь-які заходи, що обмежують «ізраїльську» агресію в Сирії.

Після повалення Асада сіоністи завдали численних ударів по сирійських авіабазах, зокрема по базі T4, посилаючись на загрозу з боку можливого турецького присутності.

Південь Сирії було окуповано. Озброєні банди сіоністів розмістилися за 20 км від Дамаска за повної бездіяльності уряду Ахмада Шараа.

Ці атаки стали сигналом для Анкари, що «Ізраїль» не потерпить обмежень на здійснюваний ним повітряний терор у Сирії. У Тель-Авіві заявляють, що посилення турецької присутності в Сирії «загрожує безпеці Ізраїлю».

Коментатори переконані, що у разі воєнного конфлікту Вашингтон стане на бік «Ізраїлю», попри теплі стосунки між Трампом і Ердоганом.

Це відображає пріоритети американської зовнішньої політики: «Ізраїль» залишається ключовим союзником США в регіоні, що підкріплюється величезним впливом сіоністів на Білий дім. Водночас Туреччина, попри членство в НАТО, часто діє самостійно.

Розміщення турецьких радарів у Сирії

Ключовим елементом нової хвилі напруженості стала спроба Туреччини розгорнути радіолокаційні системи на сирійській території. Згідно з публікаціями, Туреччина останніми тижнями активно працює над встановленням радарів, що може радикально змінити динаміку в регіоні.

За твердженням ЗМІ, зокрема сіоністських, два джерела в західних розвідслужбах підтвердили, що ці радари дозволять Туреччині відстежувати рух «ізраїльських» літаків у сирійському повітряному просторі навіть на значних відстанях.

Це не лише обмежить свободу маневру ВПС «Ізраїлю», а й ускладнить удари по іранських цілях, оскільки Сирія слугує коридором для таких нальотів.

Видання Middle East Monitor цитує іноземні звіти, які вказують, що турецькі радари дадуть змогу відстежувати «ізраїльську» авіацію, потенційно посилюючи сирійську ППО та створюючи бар’єр для «ізраїльської» агресії.

У Тель-Авіві погрожують, що такі кроки перетнуть «червоні лінії» і можуть призвести до «воєнної відповіді». Крім того, Туреччина вже постачає новій сирійській владі системи електронної війни, зокрема антидронні глушилки Aselsan, що посилює її вплив.

Що стосується радарів, таких як турецький ALP 600-G, то вони здатні виявляти сучасні літаки на кшталт F-35 на відстані до 600 км, що робить їх стратегічним активом для контролю повітряного простору.

Ймовірно, Туреччина розміщує їх у північних районах Сирії, де вона вже контролює території через підтримувані угруповання, зокрема Сирійську національну армію.

Геополітичні наслідки

Ця ситуація відображає ширші зсуви на Близькому Сході після падіння Асада. Туреччина розширює свій вплив: контроль над північними територіями Сирії допомагає в боротьбі з курдськими комуністами та зміцнює її роль як регіонального лідера серед мусульманських держав.

Розгортання радарів — не просто оборонний крок, а інструмент проєкції сили, що потенційно блокує «ізраїльську» агресію в регіоні.

«Червоні лінії» сіоністської банди «Ізраїль», зокрема заборона на турецькі бази та дрони, загрозливо натякають на готовність до превентивних воєнних дій. Водночас пряме зіткнення з Туреччиною, членом НАТО, несе ризик ескалації із залученням США та Європи.

Своєю чергою Єгипет занепокоєний неминучим хаосом, який може поширитися на Синай у разі великої війни. У Каїрі побоюються, що зіткнення «Ізраїлю» і Туреччини здатне дестабілізувати весь Левант, відчинивши двері «для радикальних угруповань».

Поки що США під керівництвом Трампа балансують: особисті зв’язки з Ердоганом не скасовують стратегічного альянсу з «Ізраїлем». Вашингтон може вдатися до дипломатії, аби стримати Туреччину, зокрема через тиск у межах НАТО або економічні важелі. Втім, підтримка «Ізраїлю» у разі конфлікту виглядає найбільш імовірною.

У довгостроковій перспективі динаміка процесів може призвести до нових, доволі неочікуваних альянсів: «Ізраїль» може піти на партнерство з урядом Ахмада Шараа для протидії Туреччині.

Нещодавній інцидент на пресконференції глави МЗС Туреччини Хакана Фідана в Дамаску, коли безцеремонно було вимкнено мікрофон турецькому міністрові щойно він торкнувся теми злочинів «Ізраїлю» в Палестині, деякі спостерігачі розцінили як реверанс у бік Тель-Авіва та демонстрацію небажання Ахмада Шараа дратувати «Ізраїль».