Каплін і Співак впроваджують у Полтаві «ґендерну рівність»
Ідейні послідовники Маркса-Лєніна-Мороза взялися відроджувати практики 100-річної давнини. Свій ганебний популізм вони прикривають війною.
На тижні з'ясувалося, що у Полтаві вирішили повторити совєцькі часи. Точніше, той період, коли жінка-асфальтоукладальниця стала символом епохи.
– Перекваліфікація — це порятунок економіки, а для багатьох жінок, чоловіки яких на війні, ще й можливість забезпечувати сім'ї матеріально, — зазначив депутат Полтавської міської ради Сергій Каплін.
Чесно кажучи, я думав, що обов'язок забезпечувати сім'ї військових покладається на державу шляхом виплати бійцям пристойної зарплати... А воно ось, як...
Не думав, що жінкам військовиків, аби прогодувати свої сім'ї варто йти на «завантаження шлакоблоків». Учасники ґендерних «зборів» у Полтаві «обговорили ситуацію на ринку праці, пов'язану з мобілізацією чоловічого населення на захист Батьківщини».
Вони визначили «дефіцит таких професій, як водій тролейбуса, автобуса, електоромонтер, слюсар-сантехнік, будівельник...».Уявіть собі, а у Полтаві вже є «один автобусний маршрут, на якому немає кому працювати».
Та це ще не край. Бо у тій таки Полтаві «у ЖЕО-2 брак слюсарів-сантехніків, що надалі може призвести до непрогнозованих наслідків із підготовкою до майбутнього опалювального сезону».
Далі — більше, наче снігова лавина: «У КАТП-1628 проблеми із водіями для роботи на спецтехніці. У КП «Декоративні культури» потрібні пильщики дерев і механізатори, які із ними працюють».
Дехто може наївно подумати, що «окремі традиційно чоловічі професії жінкам категорично не підійдуть, бо вони в них ніколи не були. Скажімо, ті ж слюсарі-сантехніки, пильщики дерев, та навіть механізатори».
– Ми зібралися тут, щоби ламати ґендерні стереотипи, — зауважила на це керівниця управління стратегічного розвитку Полтавської міської ради Влада Співак. — Упевнена: жінкам під силу будь-які знаряддя праці.
Учасники наради вирішили розробити короткотермінові курси перекваліфікації жінок у чоловічі професії до 15 лютого (поточного року — прим. ред.). На жаль, недолугі намагання створити якісь робочі форми адаптування економіки до шоків війни набувають у нас все потворнішого, карикатурнішого та збоченого вигляду.
На цьому шляху ми вже давно обійшли найбільш трешові форми радянської агітації. Що цікаво: все це на гроші наших міжнародних партнерів! Ну, а ви як думали?
Вся оця «движуха» у Полтаві, наприклад, завдяки фінансуванню Польського центру міжнародної допомоги (PCPM) та уряду Тайваню. Саме за їхні гроші створено «кар'єрний центр розвитку для жінок-ВПО та соціально незахищених полтавок».
На думку учасників зборів у Полтаві: виклик сьогодення — це якомога швидше налагодити перепідготовку жінок до роботи у сегменті, який досі вважався чоловічим. І найбільш жахливе, що певна кількість людей будуть це підтримувати.
Гадаю, що для всіх уже очевидно, що війна стає «чудовим» інструментом для досягнення вищенаведеного: чоловіків масово «утилізують» на фронті, а в цей час жінки масово забирають спустошені місця і візьмуть до рук управління. Тож і тема жінок-військових у такій ситуації стає фасадом.
Від редакції «Останнього Бастіону»: радимо подружжю Капліна-Співак на власному прикладі показати, як це, коли жінка опановує «переважно чоловічі професії» — можна шпали класти, копати окопи на передовій чи стати до станка на заводі. Адже язиком молоти всі політики вправні, а як доходить до діла, — то попередні гасла випаровуються «як роса на сонці».
