КНР (поки) не хоче починати війну зі США за переділ світу
Пекіну вигідно вести проти Вашинґтона виключно гібридне протистояння, залучаючи своїх васалів. Скажімо, РФ, Іран чи КНДР.
Про це розмірковує директор китайського державного Центру міжнародної безпеки та стратегії, професор кафедри міжнародних відносин в Університеті Ціньхуа товариш Да Вей. Він закликав диктатора Сі Цзіньпіна не ворогувати з Америкою, а взаємно поділити глобальний ринок.
За минуле десятиліття сприйняття США комуністичного Китаю як стратегічного конкурента зміцнилося. Як стверджує професор Да Вей, в американців поширене помилкове уявлення про стратегічні наміри КНР, згідно з яким КНР має намір замінити США і співпрацювати із РФ задля повалення наявного міжнародного порядку та створення паралельної системи.
«Слід визнати, що Вашинґтон справді стикається із низкою проблем, таких як політична поляризація, нерівність доходів, расова напруженість, погіршення громадської безпеки та зловживання наркотиками. Проте вкрай важливо визнати, що американське суспільство відрізняється відносно високою терпимістю до соціальних потрясінь. Оцінка внутрішніх проблем США має проводитись у контексті її власних соціальних рамок», — зауважує китайський політолог.
Здатність Америки до технологічних інновацій продовжує пристосуватися до умов мінливої сучасності, про що свідчать інтернет-економіка Каліфорнії, що швидко розвивається, і стрімкий прогрес у галузі штучного інтелекту. У КНР подібне спостерігається лише у двох мегаполісах: Шанхаї та Гонконзі.
Хоча вплив США перебуває у фазі спаду (вперше після завершення Холодної війни — прим. ред.), їхня роль як найбільшої розвиненої країни та ключового гравця у міжнародних відносинах навряд чи зміниться в найближчому майбутньому. Насправді вкрай жорсткі погляди на КНР в основному зосереджені у певних вузьких колах.
«Для простих американців, хоч і існують деякі сумніви та упередження щодо Китаю, так звана «китайська загроза» не є їхньою найбільшою турботою. Таким чином, у КНР усе ще є багато можливостей для просування культурних обмінів між двома країнами. Наші лідери неодноразово заявляли, що КНР не схвалює визначення китайсько-американських відносин через призму стратегічного суперництва», — додає товариш Да Вей.
Професор пояснює, як важливо визнати, що хоча США й ініціювали стратегічне суперництво із КНР, вплив цього суперництва на американське суспільство, таке як соціальне управління, економічна політика, інновації та освітня політика, обмежений. Що ж стосується РФ, то вона лише інструмент у китайських руках для корегування позиції Вашинґтона щодо Пекіна.
«Ми повинні бути пильними, щоби не допустити надмірного залучення нашої політики у різних галузях до китайсько-американської конкуренції. Доки ми самі не зробимо помилок, США практично неможливо «перемогти» КНР. Ми часто говоримо про стратегічну впевненість у собі, стратегічну рішучість як про головну концепцію. Ці концепції дуже гарні, їхня суть у тому, щоби зосередитися на тому, як Китай може краще розвиватися сам, а не на тому, як розпочати битву проти Америки», — висновує товариш Да Вей.
А проте, медіаагенція «Останній Бастіон» нагадує своїм читачам, як оновлення уряду РФ санкціонував товариш Сі. Кадрові перестановки у Кремлі не віщують Україні нічого доброго.
