Коли говорять гармати — музи мовчать
Мистецтво є найвищою формою політики, часом потужнішою за гармати чи танки.
Однак, коли зброя замовкає, музи знов починають говорити й дуже важливо, якою мовою вони це роблять, особливо в Україні.
Про це на своїй сторінці у Facebook пише відомий вітчизняний актор і письменник Антін Мухарський (творче псевдо Орест Лютий), інформує аґенція "Останній Бастіон".
За його словами, російськомовного українського, як і аполітичного мистецтва не було, не існує і не може бути у принципі; це накинена кремлівською пропаґандою брехлива парадиґма, що шкодить нашому суспільству.
«Під час Майдану багато хто перейшов на українську, відчувши силу справедливості та народної стихії. Але потім схибив, повернувшись у ментальний еґрегор нашого природного супротивника через власну непоборну належність до культурного поля "южнорусскай вални", до якого імперія автоматично зараховує всіх, хто говорить, співає, або творить в Україні російською. Це достоту хибний шлях, які ідуть деякі наші митці», — стверджує Антін Мухарський.
Він також додає, що тривале перебування у російському історичному та культурному дискурсі ще не робить із громадян України росіян, але тримає їх у колі ментального тяжіння, даючи всі підстави кремлівським пропаґандистам підживлювати тезу про "адін нарот".
«На Московії мислять стратеґічно, як мантру повторюючи тезу: чия мова — того й культура, чия культура — того й територія. Розбещення та аморальність — синоніми зросійщення. Не ведіться на це, бо сприйняття власної аморальності як норми — є єдиною державною політикою аґресивної РФ, життєвою філософією їхнього народу», — підсумовує Антін Мухарський.
Між тим, як раніше інформував "Останній Бастіон", словосполучення "російськомовний українець" – це нав'язана окупантами штучна ілюзія, що насильно прив'язує нас до "русскаго міра".
