Комуністичний «Оскар», або як Сі Цзіньпін вплинув на рішення Кіноакадемії США
Будь-які масштабні міжнародні конкурси у галузі культури – це завжди й виключно політики. Зазвичай, політика доволі бурда і підступна...
Багато хто дивився фільми із безумовно талановитим актором та каскадером Джекі Чаном. Він має "Оскар" за особистий вклад у кіномистецтво, посол доброї волі ЮНІСЕФ, Кавалер Ордену Британської Імперії тощо.
Та чи дивилися ви його фільми не як комедійні бойовики, а як політичне кіно? Наведемо 2 приклади:
- "Шанхайський полудень" / "Шанхайські лицарі".
За сюжетом першого фільму, шляхетний китаєць Чон рятує викрадену і вивезену в США принцесу, у компанії білого бандита-невдахи Роя, а у другому – переслідують вбивцю батька Чона, який вивіз імператорську китайську печатку до Великої Британії (в обох частинах повії – винятково європеоїдні жінки).
- "Година пік" (1-3).
За сюжетом, шляхетний інспектор Лі, бореться з тріадами в компанії з американським копом-невдахою афроамериканцем Картером. Але! У кожній частині, крім постійного з'ясування між Лі та Картером чия раса крутіша, Картер завжди докопується до білих, акцентуючи на тому, що він афроамериканець. Апогей цього наступає у третій частині, де Картер під дулом пістолета змушує французького таксиста співати з ним Гімн США.
Тобто, типова сучасна лівацька повістка, яку просуває громадянин США Джекі Чан. Здавалося б, нічого дивного, адже Голівуд лівацький уже років 25, та от момент.
Маючи громадянство США, Джекі Чан є головним режисером у найстарішій кіностудії Китаю – Чанчунській. Як так, не задумувалися? То подумайте!
Але Джекі – не єдиний приклад просування прокитайської та, водночас, антиамериканської та антиєвропейської повістки у Голлівуді. Прикладів багато. Згадайте такі фільми як "Куленпробивний" чи "Заборонене царство" із тим таки Джекі Чаном та Джетом Лі.
І отут ми підходимо до цьогорічної церемонії "Оскар", де статуетку отримала стрічка "Навальний": кому вона Кіноакадемія США продалася цього разу? Думаю, після всього вищенаписаного відповідь ясна... КНР, звісно!
Саме комуністичний Китай пролобіював, як вручення "Оскара", так і заборону на промову Володимира Зеленського. Складна гра, яка виглядає приблизно наступним чином...
Врученням "Оскара" фільму про хрєнову людину, та все ж політв'язня Кремля Алєксєя "нє-бутерброда" Навального Сі Цзіньпін не тільки захистив його від вбивства, а вустами Юлії Навальної дав чіткий натяк Владіміру Путіну про "Новую Россию", яка "неодмінно буде". Буде, у разі, якщо Путін не слухатиметься грізного товариша Сі.
Паралельно, був чіткий посил Зеленському: «Пора говорити зі мною, а не з екранів щоразу виголошувати Urbi et Orbi». Саме тому 13 березня з'явилася новина про те, що товариш Сі планує поговорити із Зеленським у відеоформаті; вперше з початку повномасштабної війни.
Себто стрічка "Навальний" – інструмент тиску, як на Путіна так і на Зеленського. А Джозеф Байден, у принципі, не проти: «Хай спробує».
Тим більше що за інформацією видання "Politico", у Байдена були та є суттєві питання до Зеленського, зокрема по Бахмуту і Криму, на які він не має відповіді. А тому дідо Джо може "в темну" використати товариша Сі як "лякучку": «Ти або погоджуйся на те, що я тобі говорю, або Сі тебе зіжре».
Ну, і якщо вже брати публічні аспекти, то заява новопризначеного прем'єр-міністра Китаю Лі Цяна про те, що «КНР і США тісно взаємопов'язані економічно й обидві країни лише виграли від розвитку одна одної», – говорить про те, що принаймні поки що вашинґтонський Sleepy Joe та пекіснька Red Panda воювати між собою не планують. А відтак потрібно якнайшвидше вирішити всі інші питання; байдуже якими методами і байдуже – подобаються вони комусь чи ні.
Автор – Назар Приходько, політолог-міжнародник і військовий експерт
