Кремль погрожує, але не застосує недієздатний ядерний «Орєшнік»
На московії мріють про удари по Україні своєю найбільшою за розмірами ракетою і взагалі ядерною зброєю, але цього не буде. Пояснюємо, чому?!
Після феноменальної операції СБУ під назвою «Павутина» багато ворожих пропагандистів почали закликати до удару у відповідь по Україні. Зокрема, за допомогою «єдинорога», якого кличуть «Орєшніком», або будь-якого іншого носія ядерного заряду.
Але попри все, що відбувалося (пригадаймо позаторішній бунт ватажка терористичного угруповання «Вагнер» прігожина) і відбувається на московії, удару ядерною зброєю ми не отримаємо. Для цього є низка причин.
Що не так з «Орєшніком»?
Для початку нагадаємо, що ж таке «Орєшнік» і що насправді він собою являє. Адже хоч як це дивно, але після застосування цього відростка кремлівського ексгібіціонізму по Дніпру у ворога виникло враження, що саме він може розв'язати всі проблеми недоімперії, як якесь «Wunderwaffe».
У грудні 2024 року багато західних і, на жаль, низка українських ЗМІ стали вельми активно публікувати пекельний треш від «Military Watch Magazine» про виробництво у РФ нібито 25 ракет типу «Орєшнік» на місяць. Це повідомлення стало результатом генерації вищої інтелектуальної ланки кишенькового прокремлівського видання на тлі застосування ракети РС-26 – «Рубеж» 21 листопада 2024 року по Дніпру.
Ця згадка дуже важлива, — і ось, чому. Насамперед, якщо «апокаліптичний», прости Господи, «Орєшнік» справді виробляється в кількості 25 ракет на місяць, як заявили в«авторитетній» медіапомийці «Military Watch Magazine», — то виходить, що станом на червень 2025 року на московії їх повинно бути щонайменше 150!
Якщо хто не зрозумів, ця кількість навіть більша за той боєкомплект, який має окупаційно-терористичний контингент РФ із Х-47М2 «Кинджал». Тобто західні москвофіли вважають, що РФ здатна виробляти міжконтинентальну ракету середньої дальності в більшій кількості, ніж аеробалістичну модифікацію 9М723?
І навіть, якщо припустити, що ці фантазії відповідають дійсності, то чому «Орєшнік» після удару по Дніпру у 2024 році більше жодного разу не застосовували, адже нестачі в боєкомплекті цієї диво-ракети РФ не мала б відчувати. Або ж відчуває?
Ракета «Орєшнік» (або коректніше — РС-26 «Рубеж») існувала у вигляді єдиного екземпляра після скасування 2019 року проєкту та консервації ракети. Той удар, який було завдано по Дніпру, був саме розконсервованою ракетою, а тому говорити, що на московії запущено серійне виробництво «Орєшніков» non-stop — непрофесійно.
Якби країна-агресор мала змогу запускати цю ракету у режимі 24/7/365, то вона б це вже зробила; наприклад, як акт відплати за спалені 1 червня 2025 року стратегічні бомбардувальники. Запустити ракету з Капустиного Яру куди менш проблематично, ніж влаштувати масовану ракетну атаку комбінованого типу, але цього не сталося.
Проте навіть, якщо «Орєшнік» буде запущений, що він собою являє як засіб ураження? Ракета РС-26 «Рубеж» у конвенційному вигляді — це носій 36 болванок, кожна з яких під час падіння виділяє енергію питомою потужністю, еквівалентною 20-25 кг тротилу.
Іншими словами, ефект від «Орєшніка» можна порівняти з ударом 700-750 кг тротилу або 1,5 балістичної ракети 9М723 ОТРК «Искандер», або 7 авіаційних бомб ФАБ-250. Якщо хто не знає, то фронтовий бомбардувальник Су-34 може розмістити 22 авіабомби ФАБ-250 сумарною потужністю, еквівалентною понад 2 тоннам тротилу.
Тобто ракета вартістю 100 мільйонів доларів несе втричі менший руйнівний ефект, ніж виліт Су-34 з повним навантаженням ФАБ-250! Але мені можуть парирувати, що я з упевненістю говоримо про «Орєшнік» із конвенційною бойовою частиною, хоча сама ракета призначена для доставки ядерного заряду.
А тому рівень істерії у нашому суспільстві (і це ж ми не згадуємо про паніку у США і країнах ЄС!) при згадці цієї ракети насамперед накручується саме ядерним наративом. Однак і тут усе не так однозначно.
Ядерне безсилля нашого ворога
РФ — ядерна держава, яка має достатню різноманітність ракетних засобів доставки ядерного озброєння. Ті ж ядерні бойові частини для балістичних 9М723, для авіаційних Х-22/32, Х55 тощо.
А тому для застосування ядерної зброї їй не потрібно застосовувати саме «Орєшнік». І до 2022 року ядерна зброя могла бути застосована безліч разів куди більш поширеними і дешевими засобами, але цього так і не сталося.
Відтак, затямте собі, причиною є те, що війна в Україні має конвенційний характер, із застосуванням саме конвенційного озброєння! І РФ украй обмежена у своїх можливостях застосувати навіть тактичну ядерну зброю, якщо проти неї не застосовується ядерної зброї.
Зрозуміло, хтось може згадати оновлену ядерну доктрину РФ, де навіть наліт дронів може розцінюватися як привід для удару ядерною зброєю у відповідь. Але її доктрина, так само як і конституція в її нинішньому вигляді, — це те, що можна застосувати тільки за одним призначенням: у вуличній вбиральні.
Річ у тім, що РФ входить до ядерного клубу, в якому суворо регламентовані правила застосування ядерної зброї. І, якщо Британію і Францію московитські політики й дипломати напоказ не ставлять ні в що, то ось на позицію Індії й особливо Китаю їй слід зважати.
А комуністичний Китай (нагадаємо, що Пекін — сюзерен Москви) вкрай негативно реагує на кожну ядерну конвульсію російських спікерів – і на те є причини. КНР як і РФ реваншистська держава із претензіями на світову гегемонію, тільки з можливостями набагато ширшими, ніж у кволого васала, не здатного навіть виробляти військову техніку для війни у достатній кількості.
І, якщо хтось думає, що маємо на увазі виключно претензії на Тайвань, то цей хтось помиляється. Причому кардинально, адже з Тайванем у КНР усе відбувається набагато краще у питаннях можливого поглинання, ніж комусь здається зовні.
Річ у тім, що на Тайвані існує дві політичні сили-коаліції, умовно «Зелені» та «Сині». Перші виступають за незалежність острова, а другі — за возз'єднання із континентальним Китаєм; і підтримка у цих коаліцій приблизно рівна.
Ось, чому КНР і розглядає вирішення тайванського питання мирним, політичним шляхом. Але зовсім інші плани у Пекіна на інші країни, де такої підтримки, як у Тайвані, у нього немає.
Філіппіни, В'єтнам, Камбоджа тощо — весь цей регіон КНР вважає своїми історичними територіями, і зовсім не виключено, що у командування китайського війська щодо кожної з країн є свій сценарій дій, і явно не мирний. При цьому КНР цілком і повністю покладатиметься на своє силове домінування над цими країнами, причому саме в конвенційному форматі.
Якщо Китай і буде починати велику війну Піднебесної, то тільки конвенційну, при цьому без несподіваного застосування одним із союзників країн, що опинилися під ударом, якихось неконвенційних засобів. Для Китаю дуже важливо, щоби не порушувалися встановлені правила застосування ядерної зброї, і, мабуть, він є найголовнішим стримувальним фактором для РФ.
А Москва тотально залежить у війні проти України від поставок із Пекіна найрізноманітнішої продукції — від верстатів і мікроелектроніки до нітроцелюлози та бавовняної целюлози. Хоч як би дивно це звучало, але на сьогодні РФ перебуває в тотальній залежності, чи під зовнішнім управлінням КНР і абсолютно не вільна в ухваленні рішень, наприклад щодо того, чи застосовувати їй ЯЗ або ТЯЗ.
