Кримський міст: постейфорійні міркування
Ефектна спецоперація проти найголовнішого рукотворного дітища путінізму вразила світ. Але крім вражень ця подія залишила багато питань.
Безумовно, 8.X.2022 увійде в історію України як визначний день. Десь так на рівні дня потоплення крейсера "Москва", звільнення острова Зміїний, Півночі України чи Харківської області та Лиману, втім...
Чи дійсно ми причетні до підриву вантажівки на Кримському мосту, внаслідок якого впала частина автомобільного полотна та сильного пошкодження залізничного? Чи дійсно це НАША заслуга?
Те, що пише "Українська кривда", а саме, що «до підриву причетна СБУ», – це шкідливий ажіотаж, який підставляє не нашу спецслужбу, одну з найкращих у Європі, а пересічних цивільних громадян, які можуть стати жертвами "отвєткі" з боку росіян. Що потім скаже Севґіль Мусаєва? Проте, кому там потрібен аналіз, опрацювання версій, багаторівневий підхід.
Але повернемося до мосту. Росіяни самі говорять на офіційному рівні про те, що вантажівка рухалася з боку Тамані, а не у бік Тамані з Криму, тож це означає, що вибухівка була або розміщена всередині фури або прикріплена до її дна не в Криму, де це могли зробити наші партизани чи глибинна "спецура", а як мінімум на Кубані, до якої й належить Таманський півострів.
Паралельно з цим, слід згадати про легкову автівку, яка рухалася в тому ж напрямку, що і фура, тому підірвати могли і її, та це не змінює суті – рух був у Крим, а не від нього. І от саме рух фури чи легковушки, дає простір для версій та роздумів.
Але навіщо? Поясню: перейменування "операції" з "спеціальної військової" на "контртерористичну" вибиває козирі з рук войовничого крила Кремля, адже контртерор це не армія і навіть не ГРУ, а якраз ФСБ, а значить і Владімір Путін, який є вихідцем звідти.
РФ вважає подію на мосту диверсією і терактом, тá аж ніяк не актом військової агресії. Наступна версія, що це зробило ГРУ і цьому теж є пояснення; річ у тім, що 7.X.2022., один з найбільш помітних кремлівських пропагандистів Сєргєй Марков заявив, що «захват Мелитополя, Бердянска и даже Херсона – не несёт экзистенциальной угрозы российской государственности, а значит ядерное оружие применено не будет».
А що про Кримський міст? Це не просто один з символів нинішньої російської державності – це один з символів "путінізма", тож, можна припустити, що войовниче крило якраз-таки підштовхує Путіна до найвищої ескалації.
Щоправда, «поздно пить Боржоми», адже російська ядерна риторика, яку ми перманентно чуємо від середини вересня, змусила наших друзів, союзників і партнерів більш прискіпливо спостерігати за російським ядерним потенціалом та його можливим переміщенням із місць постійної дислокації. Фактора несподіванки не буде, тá й взагалі вірогідність застосування росією навіть ТЯЗ, особисто я звів би практично до нуля.
Найцікавішою та найширшою для роздумів версією, є – диверсія у виконанні внутрішнього російського підпілля, хоча не все так просто. Головним, основним, ключовим тригером для пересічних росіян став нічим непримітний день – 21.IX.2022. – день, коли Путін офіційно оголосив "часткову" мобілізацію.
Станом на сьогодні, навіть найтупішому росіянину ясно, що вона як мінімум не зовсім часткова, а як максимум – майже повна. Це призвело до масової втечі росіян чоловічої статі за кордон, проте це – мирний бік ситуації.
Крім того, це призвело до масових підпалів військкоматів, навіть з відстрілом воєнкома, та протестів у нацреспубліках. І от на протестах слід зупинитися ґрунтовніше.
Річ у тім, що нацреспубліки й так, ще до 21.IX.2022., складали основний кістяк російської загарбницької армії в Україні. А це означає, що і втрат Чечня, Дагестан, Тива, Бурятія, Якутія та інші – понесли найбільші.
Саме тому, після оголошення мобілізації запалало там, а не в Костромі, Калузі чи Саратові. Протести звелися нанівець, утім хто сказав, що разом із протестами були нівельовані окремі озброєні групи?
Хто сказав, га? Але якщо глянути на Кримський міст із точки зору його географічного розташування, то за Кубанню якраз починається буремний і непокірний Північний Кавказ.
Плюс, мобілізованих із Північного Кавказу зараз здебільшого відправляють якраз до Криму, з подальшою передислокацією на Херсонщину, а ви самі знаєте, як там себе почувають росіяни... Тому, виключати фактор Північного Кавказу я б теж не став.
Підсумовуючи: ФСБ, ГРУ, російське підпілля, – у кожного тут своя мотивація. На місці наших спецслужб я б взяв ці версії за основу, а от на місці законодавчої влади таки визнав нарешті незалежність Чеченської Республіки Ічкерія і тут же її окупацію росією.
Автор – Назар Приходько, політолог-міжнародник і військовий експерт
