Крістмас спешлз або «руzzкіє казки про ОдеSSу»
Впливове британське видання The Economist долучилося до кремлівської інформаційно-психологічної операції проти України. Хто б сумнівався.
«Подаруночок» Україні до Різдва від редакційної колегії The Economist ініціював мігрант із РФ Аркадій Островський. Стаття про те, які ми — «люті антисеміти», та як ненавидимо єврейську культуру, нищимо пам'ятники й книги, перейменовуємо вулиці.
Підверстано це під знесення пам'ятника Пушкіну в Одесі (яку у статті, так і в назві, вперто підкреслено написано російською — ОдеSSа). Ну й, заодно поширюється імперська брехня про «молоде місто, засноване росією на початку XIX століття.
Не питайте, яким боком знесений пам'ятник Пушкіну до страждань єврейського хлопчика «Ніки» (приятель Островського — Ніколай Вікнянскій, особа з достатньо неоднозначним корупційним бекґраундом, хоча і не на мільйони) спочатку від совєцьких, тоді від українських антисемітів і пушкіноненависників. (І саме цим стражданням присвячено більшу частину матеріалу).
Пушкін виглядає постраждалим від українських антисемітів... євреєм. Отакої! За автором пропагандистського прокремлівського опусу виходить, що Україна (і єврей Володимир Зеленський, і всі ті, хто виконує його наказ про демонтаж пам'ятників російському імперіалізму) позбавляє Одес(С)у єдиного надійного захисту від російських ракет.
Ні, це не ЗСУ і не ППО, це саме пам'ятник Пушкіну, як Казанская ікона у сатанинського патріарха Кірілла — тільки пам'ятник. Ба більше: невідомий добродій не пошкодував ресурсів, щоби прорекламувати на шпальтах The Economist «головних одеських вандалів»:
- Олександр Музичко, який викладає історію та пам'ять у головному університеті Одес(С)и, входить до комісії, котра вирішує, які вулиці слід перейменувати, а які прибрати пам'ятники. Пан Музичко, високий чоловік у прямокутних окулярах, бачить у війні шанс «очистити» Україну.
- Катерина Мусієнко — охайно одягнена 26-річна лікарка та активістка, підкріплює його повідомлення: «Російськомовний українець – це політична конструкція, створена ворожою пропагандою. Це служить добривом для війни пана Путіна».
Ось, як товариш Островський пише про цю пару: «Вказані люди несуть відповідальність за вторгнення пана Путіна, тому що він прийшов «захищати» їх. Поки пан Музичко поширює свої погляди серед студентів, пані Мусієнко нав'язує їх на вулиці. Вона керує групою «мовних захисників». Коли вони чують, що продавець чи офіціант звертається до клієнта російською, вони йдуть і «просять виправитись». Якщо співробітники відмовляються, активісти повідомляють владу і людей штрафують, а іноді з'являються бандити».
Впізнаєте ці звороти? Для Марґо Сімоньян надто м'яко, але для Юрія Бойка, Олександра Дубінського чи Нестора Шуфрича якраз; так, це нам воно смішно й видно відразу, звідки стирчать вуха й роги ФСБ РФ.
Хоча, схоже, заодно Вікнянський з Островським зводять якісь особисті рахунки з Олександром Музичком. (Можливо, той дотичний до антикорупційних розслідувань стосовно Вікнянського і його оборудок з термобілизною, кариматами й спальними мішками для Одеської ТрО на 714 тис. грн і з питною водою ще на 468 тис. грн бюджетних грошей?).
А от читачі видання The Economist справді вирішать, що незалежна Україна — це такий новітній антисемітський концтабір, як Палестина чи Іран, тільки ще гірше. Логічний висновок: нащо рятувати таку жахливу країну, нащо витрачати на неї гроші?
Нехай путін зачистить цих антисемітів, а з носіями величної російської культури можна буде домовитись. А зачепити це все примудрились за бронзовий ніс чужинського поета, трубадура агресивної імперії Пушкіна.
