Асланбєк Сурков і переполох
Опальний кремлівський пропагандист знову на перших шпальтах західної преси. Чеченський манкурт вирішив розповісти про план знищення України.
Все, що доросла людина має знати про цього путінця, — це уявити собі глибину кризи РФ, коли ідеологію «руzzкаго міра» придумує особа, яку навіть росіянцем назвати тяжко. Його батько чеченець, а мати взагалі хтозна хто; раніше цей Владіслав Сурков бігав із Рамзаном Кадировим.
Вихід Суркова з інтерв'ю у французькій газеті L'Express трапився невипадково. Людині, яка формувала політичну стратегію Кремля багато років — дали наступні завдання:
- показати кремлівське бачення «миру» з Україною;
- yалякати французиків, які грозяться розправити ядерну парасольку.
Також у ці дні голова Європейської Комісії Урсула фон дер Ляєн виступила у Королівській данській військовій академії в Копенгаґені з чітким посланням. Мовляв, що РФ активно готується до війни з ЄС, воєнні амбіції Москви не знають меж.
Поки налякані європейці — переварюють правду, Сурков повторив стару путніську тезу, що РФ — не завершується ніде. «Руzzкій мір кордонів не має. Руzzкій мір скрізь, куди проникає культурний, інформаційний, військовий, економічний, ідеологічний, гуманітарний вплив РФ».
На всіх континентах, особливо там, де мешкають москвороті парафіяни РПЦ. Про Україну: багато хто вперше відкрив для себе Асланбєка Суркова саме цією цитатою: «Плануємо розділ цієї штучної квазідержави на природні частини. На цьому шляху можуть бути маневри, уповільнення та навіть зупинки. Але його буде пройдено».
Ще 2016 року у мережу злили листування Суркова із представниками самопроголошених маріонеткових «республік», в якому він обговорював плани поділу України на «Новоросію», «Малоросію» та Галичину, а також узгодження фінансових витрат, ухвалених законів. Не таємниця також, що Сурков особисто консультував.
У 2020 році він давав інше інтерв'ю, де теж був потік українофобії: «України немає. Є українство. Тобто специфічний розлад розуму. Дивним чином доведене до крайніх ступенів захоплення етнографією. Таке криваве краєзнавство. Сумбур замість держави. Борщ, Бандера, бандура є. А нації немає. Брошура «Самостійна Україна» є, а України немає. Питання тільки в тому, України вже немає чи поки що немає? Я, як не дивно, укрооптиміст. Тобто вважаю, що України немає поки що. Але з часом вона все ж буде.
Хохли хлопці вперті, вони зроблять. Проте, яка саме це буде Україна, в яких межах вона існуватиме і навіть, можливо, скільки буде Україн –— питання відкриті. І у вирішенні цих питань РФ так чи інакше належить брати участь. Україна була у складі РФ. Україна для імперської та совєцької бюрократії завжди була справою клопіткою. То отаман Полуботок підведе, то західняки до Гітлера перекинуться. Примус силою до братніх відносин — єдиний метод, що доказав ефективність на українському напрямку. Не думаю, що буде винайдено якийсь інший».
Тоді мало хто звернув увагу на ці погрози, бо у нас було сплошноє переміріє та розмінування. 15 лютого 2022 року Сурков знову нагадав про себе, написавши колонку для видання «Актуальні коментарі», де цілком серйозно розмірковував про межі Російської імперії до 1918 року і відкрито говорив про те, що Україна та країни Балтії повинні входити до складу московії; тобто нічого нового.
У цьому інтерв'ю для L'Express порадувало, що цей гібрид єнота з носорогом Сурков користується застарілими довідками про портрет українця: «Більше половини українців у 2014 році, наприклад, у побуті, у сім'ї та на роботі говорили російською. Менше половини підтримували вступ до ЄС і ще менше — до НАТО. Попри думку народу, принаймні його більшості, Україну намагаються насильно підкорити Заходу, не зрозуміло, навіщо».
І тут же намагання Суркова насцяти французам на голови, які все частіше різко висловлюються проти РФ: «Прямо зараз, коли ми ведемо діалог, європейська, у тому числі і французька зброя, застосовується проти моєї країни для підтримки маріонеткового київського режиму, що спирається не на більшість українського народу, а на антиросійську прозахідну меншість. Захід продовжує спроби насильницької колонізації України».
Втім з того часу багато аполітичних не лише стали цікавитись політикою, а й в різних формах долучились до сил оборони, волонтерки, тощо. У такі моменти розумієш, що ми би мали дати L'Express гарне інтерв'ю про те, чому розпад РФ на фрагменти — корисний для безпеки Європи й гаманця кожного француза, але для цього треба вивчати РФ і точно не сподіватися на заробітки із нею.
