«Кривава п'ятирічка»: Кремль навмисно розтягує війну у часі
Путінський режим розпочав переведення антиукраїнської агресії у довгостроковий конфлікт на виснаження. Україні важливо вистояти.
Всі новини останніх днів указують на те, що кремлівський бункерний щур розпорядився готувати ресурсну федерацію московії до тривалої війни, як колись Третій Райх і СССР. Певно, українським партнерам слід врахувати це й пришвидшити надання необхідної зброї.
На Росії вже створюються нові заводи, які ще через рік-два почнуть випускати першу військову продукцію, укладаються довгострокові контракти. Скажімо, як приклад, в Єлабузі у Татарстані іранці спорудять виробничі потужності дронів "Шахед".
Будьмо відвертими, війна на виснаження не може бути короткостроковою. Швидше за все, Москва вестиме повномасштабну війну наступні 3-5 років, паралельно готуючись уже до наступної війни, але вже як покірний васал Пекіна.
Тепер у московитів немає завдання якнайшвидше захопити Україну. Новий план полягає у тому, щоби повільно, але впевнено стерти кожне українське місто та село з лиця Землі "вогненним валом", поступово просуваючись усе далі й далі, "відкушуючи" території шматочками.
Деякі військові аналітики на Заході висловлювали припущення, що РФ готова заради завоювання України на людські втрати від 50 до 300 тисяч своїх солдатів. Але правда в тому, що ліміту у живій силі немає, бо Кремль може самостійно припинити війну лише коли вже не буде ким воювати, не раніше.
Навіть, якщо внаслідок нових контрнаступів Україна вийде на власний державний кордон від 24.VIII.1991 року, війна навряд чи припиниться. Знову зміниться її тактика і стратегія, але війна не скінчиться.
Це буде схоже на постійний конфлікт Ізраїлю проти Палестини чи Індії проти Пакистану, тільки крім ракетних та авіаударів, уздовж кордонів триватимуть загальновійськові піхотні бої та зіткнення у морі. Кремль готовий до будь-яких втрат, готові до будь-яких втрат і пересічні росіяни.
«Баби ще народять!», – для них це не проблема. Хоча ні – не народять, бо у жіночих колоніях уже почали вербувати "гарматне м'ясо" на потреби путінського кухаря Євгєнія Прігожина. У складі ПВК "Вагнер" чоловіки стали різко закінчуватися, тюрми російського ГУЛАГу теж не безмежні.
Станом на цю мить відомо, що спустошуються жіночі колонії тимчасово окупованого Донбасу, Запоріжжя та Херсонщини. Ці території стали полігоном для відпрацювання нових ідей і методів хижої недоімперії.
Тож те, що відбувається в умовній Горлівці чи Алчевську, – це згодом починають впроваджувати й на давно захоплених землях, тобто всередині офіційної Росії. Пригадаймо хоча б красномовний приклад Татарстану, де в'язні-чоловіки тепер на вагу золота.
Московити, росіяни ніколи не цінували людей, сприймаючи навіть себе за ресурс. У таких умовах корінні народи РФ можуть зникнути набагато раніше за ті терміни, які прогнозує ООН, особливо нечисельні фіно-угорські, як карели чи мокшани.
Натомість "Останній Бастіон" закликає читачів не забувати про те, що лінію фронту і відносно спокійний тил у Києві віддаляють понад 300 кілометрів. Це – велика відстань, що просякнута болем і слізьми.
