Квадратні метри в обмін на людські життя

В окопі серед гулу дронів-камікадзе, роботи ворожої арти і авіації, серед безупинних спроб ворога атакувати — це питання не вилазить з думок. Чому «StarLink», «Кропива», дрони і 3D-технології не рятують; практично кожен розрахунок, що себе поважає, має на позиції «StarLink».

Дрони розвідники дозволяють орієнтуватися у просторі. А дрони-камікадзе чи матеріали для скидів на весільних Мавіках, виготовлені за 3D-технологією, ціною від декількасот до декілька тисяч доларів мінусують техніку ціною в сотні тисяч, а то й мільйони доларів.

Наш американський гранатомет з минулого тисячоліття все-одно на порядок краще російського АГС-17, б'є далі, має потужніший заряд і камулятивну частину. І не біда, що союзники зняли оптичні та тепловізійні приціли, інтелект українських воїнів та волонтерів включив нашу смекалку і, — кутомір, компас та волонтерська програма «Кропива» зробили його дуже точною, практично артилерійською зброєю.

Система ситуаційної обізнаності, виявлення ворога, спрямування команд і швидкого відпрацювання працює, щоправда з врахуванням людського фактора. Тобто здатності тих, хто керує боєм і віддає команди робити це адекватно і грамотно, і здатності швидко і якісно відпрацювати тих, хто команди отримує і виконує.

Очевидно хороша високотехнологічна техніка і способи управління боєм вимагають хороших спеціалістів. Майбутнє з врахуванням людського фактору крокує полями війни, але методи і технології майбутнього буквально застрягли у посадках.

Війна майбутнього обернулася в безсенсову  і безжалісну війну за залишки невідомих посадок на неважливих ділянках. Квадратні метри в обмін на людські життя.

Досить часто непотрібне чи точно стратегічно не найважливіше дуже легко обмінюється на безцінне — життя найкращих людей країни. Хтось називає це позиційним тупиком, стратегічною рівновагою, але мені здається це не війна зайшла в глухий кут, це швидше проблема кризи світоглядів носіїв воєнного мистецтва.

Кажуть, усі генерали ведуть війни минулого. Тому так багато алюзій на Першу світову війну, а способи пошукати відповіді у совєтських генералів м'ясників і їх нащадка Валєри Гєрасімова формують відповідну тактику.

Відтак навіть найсучасніша зброя при використанні тактики неандертальців стає палицею і пращею, а мистецтво бою виливається у криваву м'ясорубку. Апріорна цінність квадратного метра колишньої посадки перед цінністю людського життя теж має відповідні наслідки.

Так само як те, що шукають, вимагають і використовують у солдатах.
IQ солдата на війні має значити не менше  його фізичних даних. Тим паче, що IQ українців на порядок вище, ніж у ворога.

Ворог, як колись Орда, бере кількістю, концентрацією сили на окремих ділянках, залякуванням своєю безжальністю і готовністю перти до кінця. Тисячоліттями ми протистояли йому використовуючи тактику динамічної, розумної війни.

Життя солдата завжди цінувалося найбільше; навіть в «армії смертників» УПА. Бо можна здобути хоч мільйон посадок, але втративши армію означатиме втратити все.

І навпаки зберегти армію, виснажити ворога маневром, а якщо не вдається маневром розумною активною обороною, заманити ворога у пастку і стрімкою контратакою знищити — це розумніші методи війни. Це тисячолітня тактика наших предків.

Щоправда розумною обороною важко назвати абсолютну непідготовленість позицій, відсутність захищених і безпечних доїздів, рокад, облаштованих заздалегідь ліній оборони. Можна скільки завгодно висміювати ворога, але це в нього, а не в нас «лінії Суровікіна», мережа окопів і ліній оборони, бетонування і підготовлені бліндажі.

Звісно якщо наша тактика передбачає швидкий рух вперед, кожну посадку бетоном не заллєш. Але там де фронт набрав позиційних форм, інженерно-саперна робота має вестися 24 години на добу.

На жаль, цього не видно навіть у прифронтових містах, в напрямку яких ворога спрямовує удари. Тому маємо «фортеці», але не маємо належних фортифікацій.

Але ми бачимо вболівання і переживання за костюм РХБЗ, аптечку, на порядок вище, ніж самопочуття чи навіть життя солдата. Совєцькими методами, навіть оновленими, що є завжди лиш апгрейдом тактики Орди, Орду не перемогти.

Журнал «обліку і збереження солдат, їхньої мотивації, психічного і фізичного здоров'я» — це має бути ключовий показник для визначення якості офіцера. Однак не грамотно і каліграфічно розписані журнали обліку журналів.

Навпаки, чоловік який пішов на війну і точно знав, що не тут шукають «щастя, здоров'я і многая літа», бо війна це щоденне побачення зі смертю,  має бути врази цінніший. Такий підхід, відновлення довіри і взаємоповаги між «окопними» і «штабними», жодним чином не зменшить боєздатність.

Навпаки, солдат, який знає що за нього піклуються, його життя останнє чим ризикуватимуть, буде проявляти більше впевненості, мужності, даватиме кращий результат в бою. Тому треба перестати читати опуси «болотних м'ясників», краще згадати князівські та гетьманські традиції, статути армії УНР і бойові правильники УПА.

У високотехнологічній цифровій війні переможе той, хто швидше розвивається, хто більше мотивований, і звісно той, хто правильно визначить головний фронт і напрямок. У нинішній російсько-українській війні херсонський Лівобережний плацдарм, приазовські та причорноморські степи, Донбас, знищення колосальної переваги ворога на воді й у повітрі важливо, але світоглядний фронт, фронт що проходить в мізках кожного найважливіший.

І поки противник скидає світоглядові ФАБи, запускає інформаційні шахеди і детонує інформаційні бомби, ми лиш кволо переважно волонтерськими потугами відповідаємо на кібер та інформаційних ділянках величезного світоглядового фронту. Тому так тяжко і на полі бою і в тилу.

Вже не кажу не те що про нульову, а від'ємну роботу служби МПЗ. І поки на фронті ми рухаємо технічний прогрес, самомотивуємося і дискутуємо про стратегії; бійня за невідому посадку в нікому непотрібній низині триває.

І повірте витрачається стільки «заліза» і вилітає коштів, що вже не одну армію можна було б спорядити і війну виграти... А тим часом путін схоже пішов va banque!

Кавалерійська атаку на Авдіївку, спроба перехоплення ініціативи на фронті шляхом неймовірних втрат ключовою метою має психічну атаку на мізки українців і наших союзників. Сигнал, що путін не зупиниться і будь-якою ціною не зважаючи на втрати досягне хоч якогось результату.

Ось тут і час злочинцю, який знаходиться в стані гроги і зібрав останні сили на удар завдати удар у розріз. Добити залишок російської армії в Україні, на десятиліття підірвати їхній потенціал, а ще головніше — добити імперію.

Можливо втримати зараз — це і буде передвісником перемоги, але треба втримати. На нашому відтинку фронту ворог теж пре, але ми його б'ємо.

Важко, але ворог захлинається в своїй крові, він не метри проходить — він сотні втрачає... Тому треба витримки, волі, впертості, але й треба швидких змін в війську.

У нас є Віра, є Воля, не бракує мужності потрібно як на мене грамотно це скомпонувати і результат буде. Як і не забувати про головну цінність держави та нації  —Вояка-захисника.