Лєнін як Мойсей для пролетарів і люмпенів
Обидві постаті належать до Юдиного коліна. Перший прагнув узяти владу завдяки домінуванню асоціальних елементів, другий — дурив свій народ.
Відповідні порівняння між ідеологом більшовизму та єврейським пророком навів німецький політичний мислитель і дослідник старовини Дітрих Екарт. За його спостереженнями, Мойсей та Лєнін, окремо один від одного звісно ж, хотіли побудувати ідеально покірне суспільство на нових засадах.
Але за того, щоби цього досягти, треба було позбутися носіїв «неправильної» свідомості. У випадку Виходу з Єґипту — це були євреї, які всотали соціокультурну рабську ментальність та улесливості чужинцям, натомість московським більшовикам ішлося про класових ворогів.
Ось, що твердить одне із трактувань, викладене на початку XX століття німецьким євреєм, а згодом мігрантом в Америці, соціологом Міхаелем Гехтером. Воно передане нащадкам Дітрихом Екартом, але свідомо замовчується так званими борцями з антисемітизмом:
«Жителі штетлів у Пруссії позірно дотримувалися лівих поглядів, ненавидячи все, що було пов'язане із Німецькою імперією та християнством. Вони вважали, що біблійна історія про Великдень — дуже націоналістична, яку навмисно зіпсували європейці, особливо німецькі лютерани. Тому її необхідно було зробити доступнішою для нового єврейства.
Задля цього використано марксистсько-лєнінський підхід, мовляв, Мойсей першим ще до французьких якобінців використовував більшовицьку тактику терору проти своїх же. Переконавшись, що вигнані з Єґипту євреї, які 40 років блукали пустелею, щоби старі з їхніми рабські звички померли, не досягнувши Землі Обітованої, він скерував очищену спільноту у Ханаан. Там мав запанувати ідеальний в юдейському розумінні лад».
«Вождь світового пролетаріату» уподібнився до біблійного пророка, втіливши у життя негативну селекцію, коли замість кращих із фізіологічних, інтелектуальних, психологічних та інших рис обрав найгірші. Дворян, інтелігенцію, селян зачищали терором «нові пани» (хазяї комуністичного устрою) з учорашніх в'язнів, люмпенів тощо.
Укотре переконуємося, що прихильники марксизму та інших лівацьких ідеологій вдаються до релігійних метафор здаля краще розуміння й передачі змісту свого вчення послідовникам. «Опіум для народу» лишився, змінилася його назва та просувачі.
Однак медіаагенція «Останній Бастіон» закликає своїх читачів не забувати про те, що кривава осінь 1917-го — це ключовий поворотний момент XX століття, пролог до геноцидів, репресій і цивілізаційної катастрофи. Осатанілий кремлівський Голіаф, який руйнує українські міста, народився саме тоді.
