Люся Арєстовіч почав писати методички для ухилянтів і «ждунів»
Головний маніпулятивний прийом — видавати те, чого ще немає, писати ніби з майбутнього, що війна вже закінчилася. Вибір без вибору, пастка.
Яке ж воно огидне, жалюгідне і маніпулятивне, власне, таким було завжди. Отже, якщо коротко: Арєстовіч пише, що саме мають відповідати ухилянти та як себе поводитися, коли ветерани казатимуть, що вони воювали й питатимуть: «А де були під час війни ви?».
Методичка Люсі зводиться до найпримітивнішого знецінення і дискредитації захисників і захисниць України. Робить він це для свого майбутнього електорату, розмріявшись про вибори в Україні та про свою кандидатуру у президенти/депутати.
І найогидніше те, що такого електорату в Україні (і за кордоном) справді чимало. Ми не знаємо точних даних щодо ухилянтів, але ми чудово розуміємо, що це мільйони людей (рахуємо не лише військовозобов'язаних ухилянтів, а й їхні родини, які виправдовують, толерують і часто — заохочують ухилянство).
Ухилянти мають боятися не те що відкрити рота на військовиків, вони мають засунути у дупу свого язика, сидіти тихо і не відсвічувати. Вони мають почуватися жалюгідними й другорядними, в ідеалі — вони мають понести відповідальність за законом та жити з цією ганьбою до кінця свого життя.
«Яка ж ти жорстока, бездушна і зла», — скажуть захисники ухилянтів і «ненароджені для війни». А я відповім: «Ви ще не знаєте, що таке жорстокість».
Наголосимо, що українські ветерани (і їхні родини) знатимуть це — краще за вас, за Арєстовіча і за весь його електорат. Тому навіть не думайте застосовувати ці методички від головного ухилянта-дезертира України, чия справа — засунути язика у дупу й не відсвічувати.
