Мафія плюс церква, мінус профспілки. Ч. 3
У профспілок України не криза – там до краху крок. Але віддати хвору структуру ліваку-демагогу, значить, одночасно замовляти й надгробок.
Закінчуємо. Ще налякати? Світові профспілкові орієнтири передбачають «концептуальне оформлення практичного самоуправління профспілок через промислове, а не соціальне громадянство».
Жах. Поділяємо ваш, панове, дизлайковий настрій. Мовляв, якого біса, авторе, ти оце нам вантажиш? Чи «промислові», чи «соціальні» ми громадяни – дайош ковбасу по 2,20, пломбір – по 0,19 і безплатну путівку до нудистського пляжу в Коктебелі!
А такого біса, що у програмному спічі на нещодавній пресконференції керівництва Федерації профспілок України в агенції INTERFAX лідер полтавських найпростіших Сергій Каплін замахнувся не лише на посаду голови ФПУ, а й на ревізію засад сучасного профруху!
Хоч вовтузіння навколо тієї чиновної посади, направду, абсолютній більшості з нас по-барабану, але ж хтось ще працює, хтось ще член профспілки, хтось розраховує не лише на «матеріальну допомогу у зв'язку з витратами на оскоплення пухнастого улюбленця». У когось родич профактивіст.
Відтак, витримайте дві-три ремарки на полях об'єднаного хрестового походу влади і простого Капліна проти профспілок.
Усе безглузде, виголошене майстром революційної патетики, коментувати не будемо – чи нам мірятися з доктором філософії у галузі права? Одне лише звертання до «братів і сестер во ФПУ» із закликом негайно повалити Григорія Осового витискує гарячу сльозу.
Одначе, посміємо натякнути «філософу» на три підмурки профспілкового руху (free trade unіons): він вільний від держави, вільний від роботодавців, вільний від політичних партій.
А «майбутній голова ФПУ» свій агітаційний етап боротьби за київське тред-юніоністське крісло, натомість, розпочав з вилизування найвеличнішого очільника (тут у нагоді став набутий досвід радикальної зміни у стосунках з совковим мером-колаборантом – спершу прорубував до Мамая двері, тепер – нерозлийвода партнери ).
У планах філософа – створення ініціативної групи з наступним її виростанням до «національної Ради лідерів профспілок» задля відновлення «співпраці з Президентом, урядом, парламентом».
А як же «вільний від держави»? Філософе, преЗе профспілки впритул не бачить, уряд Генеральною угодою з 2021 року користується у форматі сангігієнічного засобу, парламент руками навіжених слуг нищить залишки самостійності профспілок! З ними не співпрацювати треба, а зносити к бісовій матері!
І як же «вільний від політичних партій»? Філософе, якщо лідер Партії Простих Людей Сергія Капліна Сергій Каплін пнеться у лідери профспілок, важко не помітити партійних соціалістичних вух, які стирчать з кожного рядка жалісливого спіча!
Наше особисте категоричне несприйняття цього демагога базується ще й на двох відносно недавніх трапунках. Ви б бачили, як пінився, вогнем сипав, з штанів вискакував цей борець за долі трудящих, коли облпрокуратура нахабно відбирала у профспілок їхнє приміщення!
Патетика борця зашкалювала: «Ви зайдете сюди тільки через мої останки!». Це – дослівно. Від кипучої енергії оборонця справедливості Капліна облпрокурора Столітнього тоді аж зсудомило, а в очільників обласних профспілок плечі розправились – оцей точно хату поверне! Де тепер профспілки, де прокурори, і де останки?
Чого-чого у Сергія Миколайовича не забрати – таланту емоційної декламації. Заслухалися казкаря і лідери низки галузевих спілок області – обрали заступником голови облпрофради. Здавалося би – ось тобі й валети з дамами в руки! Твори, вигадуй, пробуй! Демагог спромігся відвідати одне засідання президії, ще задовго до війни. Більше його профспілкові очі не бачили.
У профспілок України не криза – там до краху крок. Але віддати хвору структуру ліваку-демагогу, значить, одночасно замовляти й надгробок.
P.S., звісно, як годиться. Щоб не уподібнитися популісту, конкретика. Якщо є бажання і потуга ще поборсатися на теренах захисту людей найманої праці, шановні спілчанські вожді, закиньте креслення велосипеда. Світ на «теслах» катається. Ображений адміністраціями піпл потягнеться до вас, коли почує шанобливе «Можна?» від директора під дверима профкому.
А ще можна віддати віжки Капліну. І розійтись.
