Маріуполь для Кадирова, або як окупанти грабують Приазов'я
Окупаційно-терористичний режим РФ перетворює сталеливарні заводи українського міста на військові трофеї. Курують процес кадировці.
Як і Крим 8 роками раніше, Маріуполь у 2022-му став символом російської руйнації й агресії. На цьому наполягає впливове американське бізнес-видання The Wall Street Journal, наближене до спонсорів та керівництва Республіканської партії.
Тепер це найбільше портове місто України на Азовському морі — цінний трофей, який збагачує кавказьких соратників кремлівського бункерного діда путіна. Рамзан Кадиров особисто стежить, щоби навіть донецький ґауляйтер Дєніс Пушилін не потикав свого носа до Маріуполя.
Позаторік армія РФ свідомо знищила один із двох велетенських металургійних комбінатів міста, «Азовсталь», придушивши при цьому один із найсильніших вогнищ українського опору. Сусідній завод — «Металургійний комбінат імені Ілліча», в основному витримав бомбардування, і тепер, за словами чинних та колишніх керівників, а також за даними російських корпоративних реєстрів, його грабують.
Кадиров і його банда головорізів демонтують, вивозять до Чечні та розпродують сучасне металургійне обладнання. Привласнений окупантами матеріал уже у РФ використовують для торгівлі із місцевими автовиробниками, що потрапили під західні санкції.
Панівний клан Чечні довгий час був вірним союзником Путіна, а тепер отримує компенсацію, кажуть спостерігачі. За понад 20 років перебування при владі кремлівський бункерний дід винагородив лояльність Кадирова та інших високопоставлених лейтенантів захистом і державними благами, а завоювання українських міст і сіл надало нові трофеї для пограбування.
«Клан Кадирова — Кремль дав їм повноваження, небачені привілеї та нагороди... Що Кремль не дає, то вони все одно беруть, адже мають силу», — прокоментував американським журналістам ситуацію вітчизняний олігарх Сергій Тарута, чий будинок у Маріуполі був захоплений кадировцями у травні 2022 року.
На безліч відео, розміщених у мережі, бійці із Чечні у Маріуполі, включаючи синів-підлітків самого Кадирова, заявляли про свої претензії на значну частину міста. Головним призом Кадирова стало завоювання колись квітучого портового міста із населенням у 431 000 осіб до 24.II.2022 та великого промислового експортного вузла у Чорноморському регіоні.
Кадиров відрядив свою довірену особу, Вахіта Гєрємєєва, захопити завод імені Ілліча — величезний комплекс, де позаторік весною боронилися 1000 українських морських піхотинців. До конфлікту податки, які сплачували комбінат імені Ілліча та «Азовсталь», забезпечували понад третину річного бюджету Маріуполя.
Представники окупаційно-терористичного режиму РФ стверджують, що завод «Азовсталь» надто пошкоджений, щоби можна було відновити, тож ворог перетворить його на промислову зону. Щодо комбінату імені Ілліча — у Кадирова та Гєрємєєва серйозніші амбіції.
Невдовзі після того, як московити із кадировцями встановили контроль над Маріуполем, нещодавно створена місцева компанія «ООО "ММК им. Ильича"» почала експортувати сталь, вивезену з неробочого заводу. Про це говорили російські чиновники та керівники підприємства, цитовані державною пропагандою РФ.
Ворожа бізнес-структура була зареєстрована у серпні 2022 року двома чоловіками, один з яких Валід Вахітович Корчагін, згідно з російськими корпоративними документами. Він — 25-річний біологічний син кадировця Гєрємєєва, який товаришує з Адамом Гамзатовичем.
Телефонні номери Корчагіна та його соціальні облікові записи зареєстровані, на ім'я Валіда Гєрємєєва. Рівноправним партнером Корчагіна у новій компанії став пов'язаний із військовими такий російський бізнесмен, на ім'я Юрій Мурай.
Корпоративне захоплення заводу імені Ілліча тим самим кланом, який загарбав його військовим шляхом, відображає давню практику ПВК «Вагнер» в Африці. Туди угруповання терориста Євгєнія Прігожина постачало найманців в обмін на контроль за цінними природними ресурсами.
Вхід на металургійний завод імені Ілліча прикрашений портретом Кадирова та емблемою його збройного збіговиська, згідно із фотографією, побаченою журналістами-розслідувачами видання The Wall Street Journal. Вантажівки із металопрокатом часто виїжджають з його воріт, прямуючи до Ростова-на-Дону і далі на Кавказ.
Цьогоріч у березні окупаційна адміністрація Маріуполя сповістила, що за минулі 6 місяців із заводу було відправлено 130 000 т побічної продукції із заліза на суму $16 мільйонів. Московити руками кадировців також демонтували виробничу лінію вартістю $220 мільйонів, яка була встановлена незадовго до бойових дій, і відправили її до РФ.
«Продукція комбінату імені Ілліча переробляється для виробництва вантажних та легкових автомобілів на росії чи для будівельної галузі. У вересні 2022 року один московський трейдер купив вантаж сталі на суму $380 000. Інші російські компанії забирали контейнери та вугілля, що залишилися на заводі», — зауважив законно обраний міський голова Маріуполя Вадим Бойченко, який нині перебуває у вільному від окупації Дніпрі.
Однак медіаагенція «Останній Бастіон» закликає своїх читачів не забувати про те, як кадировці привласнюють нерухомість в окупованому Токмаку у Запорізькій області. Уродженці Чечні займаються «віджимом» магазинів.
