Мешканці будинку «Слово» прирекли українців на Голодомор
Таке відчуття, що творцям кінострічки було байдуже на реальну історію. Адже доноси робили письменники один на одного...
(Текст подано мовою оригіналу зі збереженням авторської стилістики без виправлень і скорочень).
Днями нарешті подивилася фільм «Будинок Слово». Буду відвертою: то не фільм, то тривання українського історичного самовбивства в елітних середовищах:
- а позаяк еліти зраджують — прості люди гинуть з Голоду;
- позаяк еліти пристосовуються до Зла — Зло верховодить над усім суспільством;
- позаяк еліти — це інфантили, суспільство НЕ зростає;
- позаяк еліти не навчені бути сильними, вільними й ЦІЛІСНИМИ — ними керують чужинці і юди (у фільмі огидний вигаданий персонаж Акімов).
Режисер блискуче передав цю недорослість недословесної еліти через протиставлення Мови та Язика, через номени «Дом» і «Будинок», через зраду «Будинку» і плазування перед «домом». Перш за все, через Тичинину безхребетність і Сосюрине куревство, через Губенкову (Остап Вишня) простодушність і Семенкове дурнувате штукарство...
Серед нас сьогодні таких у царині темного боку Слова — більшість! Вони рупори ліволіберального світогляду, їхнім словесним пустодзвоном і мертвячиною позичених ідей засмерджено весь провладний інформпростір.
Сьогодні у гуманітарно-словесному просторі панують огидні СИМУЛЯКРИ, яких ми побачили в цьому 1933 році, а як вислід з цього невідомщеного часу на Харків сьогодні безперервно падають московські бомби. Їхніми глашатаями є всілякі Агєєви, Гундорови... щось підгавкують їм окрадені природою і медійно приставлені до них якість емми.
Це фільм про нас сьогоднішніх, а не про Хвильового, що пострілом у скроню очистив власну совість перед Богом і перед собою. Його гасло «Геть від москви!» сьогодні не актуальне, бо буде породжувати таких самих пристосуванців.
Не знаю, чи така еволюція притаманна бодай би 20% насєлєнія нині. Якщо чесно, почувалася дійовою особою того «фільму» передусім як ПЕРША дисидентка в освітній царині, яку міністр освіти — Неук і Плагіятор Оксен Лісовий — руками ректора-нікчеми — страхопуда і безчесної істоти Бобала при мовчазній згоді більшости академічної спільноти рабів звільнив з роботи.
А чому? (Бо запакувати у воронок і розстріляти нині складнувато). Через те, що ВИМАГАЛА У ВІЙСЬКУ ДОТРИМУВАТИСЯ МОВНОГО закону!
Чим сьогоднішня доморощена підлота відрізняється від цих Акімових, тичин та інших пристосуванців? Їхня реінкарнація і сьогодні збирає жнива з тих, що неугодні чорнушній юрбі.
Поза тим поряд зі мною сиділа юнь, що, споглядаючи наш історичний Голодомор душ і тіл, заїдала цю нашу рукотворну трагедію смердячою на всю залу кукурудзою... Я не хотіла виходити з фільму, бо вийти з нього НЕМОЖЛИВО.
Він довкруж і скрізь, правда, часом з просвітом поодиноких сильних і світлих людей. Раптом чарівна молода пара витягла мене з моїх історико-сучасних дум проханням сфотографуватися.
З'ясувалося, що це студенти юридичного факультету мого університету Франка: юнак зі Львова, панночка з Запоріжжя. Я дуже не хочу, аби вони, як я сьогодні, були закладниками цього зачарованого кола нашої історичної зради, поразки та лицемірства.
Я дуже хочу, аби для них це була лише засвоєна історія як предмет аналізу незамінного закону причини й наслідків. Потому підійшла мила панночка і зі слізьми на очах сказала мені й собі в серце: «Ми не засвоюємо уроків історії...».
Словом, пане Тарасе Томенко, Ваш фільм-життя промовляє до душ наших, аби вони знову не блукали тими самими колами пекла під орудою своїх і чужих чортів. Висновок: це було розстріляне Відродження чи виродження?
