Чиновникам, депутатам і більшості громадянам слід перш за все переосмислити вітчизняну історію, але аж ніяк не робити поспішних помилок.
Ідеться про оголошений в Україні курс влади на деколонізацію спадщини минувшини, що радше нагадує практики більшовицьких окупантів у XX столітті.
У цьому переконаний наш відомий земляк і краєзнавець Борис Тристанов, передає інформаційна агенція "Останній Бастіон" із посиланням на видання "Стара Полтава".
За його словами, рекомендації Міністерства культури та інформаційної політики по демонтажу, знесенню чи перенесенню пам'яток імперської доби de facto та de jure суперечать чинному законодавству України.
«Скажу так, що побачивши ці рекомендації, склалося враження, що всім нам пропонують порушити закон. Тому що будь-які дії з пам'ятниками за законодавством – руйнація, демонтаж, перенесення, – неможливі. Тож, коли Мінкульт рекомендує подібне місцевій владі, він пропонує здійснити правопорушення. Логічними діями так званої Консультативної ради було б звернення до Верховної Ради із закликом змінити законодавство. Тоді б це не викликало б такої жвавої дискусії у суспільстві», – зазначає Борис Тристанов.
Краєзнавець пояснює вказані дії чиновників необізнаністю історії, адже продовження існування у нашому місті пам'яток Полтавської битви, нібито прищеплює меншовартість жителям громади.
«Ось ця загальна теза образа для всього українського народу. З якого це дива нас, українців, слід вважати меншовартісними, невже лишень через кілька монументів? Гадаю, це маніпуляція. Знаєте, у 1909 році російський краєзнавець Россієв Павєл Амплієвич здійснив подорож Харківщиною, Полтавщиною і Київщиною. Так ось, весь час перебування в Україні він зауважив цікавий факт, що попри перебування у складі Російської імперії у нас продовжувала панувати, як підкреслено, "тінь Мазепи".
Мандрівник, як нині модного говорити, імперського штибу, зумів висловити повагу до українців. Тобто, все, що з нашим народом намагалися зробити поневолювачі, – не вдалося ні 100 років тому, ні тепер. Якби у нас зараз був дух меншовартості, тут була б уже Росія. І саме тому пам'ятки присвячені Полтавській битві не впливають. А знаєте чому? Бо українці розуміють, що це таке», – зазначає Борис Тристанов.
Окремо полтавський краєзнавець уточнює, що коли мова заходить про деколонізацію, то неодмінно мається на увазі знесення пам'яток, хоча сам термін набагато ширший і не обтяжений ситуативними ідеологемами.
«Будьмо відвертими, для того, щоби провести повноцінну і комплексну деколонізацію, в Україні слід змінити всю систему державного управління, залишеного від часів СССР. У нас існує проблема несприйняття чужої думки як такої, і це не тільки стосується пам'яток, а й перейменування вулиць.
Нам потрібно дискутувати, а не звинувачувати опонентів в асиміляції чи меншовартості. Якщо підемо шляхом звинувачень, то отримаємо соціалізм. А може і націонал-соціалізм. Бо нищення іншої думки є фундаментом будь-якого тоталітарного режиму», – зазначає Борис Тристанов.
Натомість "Останній Бастіон" закликає своїх читачів пам'ятати про те, що деградація суспільства, крокуючого вже практикою розбитих вікон, стала візитівкою Полтави.