Москва і Берлін – спільники у «мігрантській» кризі на білорусько-польському кордоні
Вгодована західна Європа турбується про "знедолених" нелегалів, але ігнорує етнічну злочинність серед мігрантів з Азії та Африки.
Цільова аудиторія всіх "тілодвіжєній" на кордоні Білорусі з Польщею і Литвою знаходиться, звісно ж, не у Варшаві, не у Мінську, і не Вільнюсі. Навіть не в Україні, і точно не на Росії.
Ключова аудиторія цієї операції, в якій нелегалів використовують наче живий таран, – перебуває в Європі! Здебільшого вона голосує за лівоцентристські та ліві партії, живе не в країнах Центрально-Східної Європи, а десь, приміром, у Німеччині, Франції, Португалії, Італії тощо.
Власне там, далеко на Заході, часто не дуже багато знають щодо того чим Литва відрізняється від Польщі. Проте там очевидно обуряться, коли побачать як польський прикордонник махатиме кийком перед натовпом "мігрантів".
Сенс спецоперації зовсім не у фізичному прориві кордону і знищенні колючого дроту; не у доставленні 2-3 тисяч курдів через кордон. Сенс таких дій полягає передусім в артикуляції питання про мігрантів, рівень застосування сили та потрібну політику щодо мігрантів в ЄС.
Очевидно, що у Кремлі хочуть у цій історії не Європи яка сповідує чи не сповідує якісь там цінності тощо. Росіянам які реально приймають рішення байдуже на РПЦ десь так само, як і на ЛҐБТ.
Бо ж усі ці рішення про мігрантів і інші чутливі речі приймаються абсолютно прагматично і не становлять цінності. РФ розповсюджує не власну картину світу засновану на якихось альтернативних ідеях в стилі Саши Дугіна, як люблять розписати наші інтелектуали в журналах.
РФ просто робить кашу з західного суспільного дискурсу, використовуючи його демократичність і відкритість: треба, щоб у багатті тріскотіли праві дрова – кидатимуть праві; треба, щоби ліві – кидатимуть ліві. Бо їм важливо щоб горіло, а не те які дрова горять!
Розповіді про те що росіяни хочуть зробити з Заходу щось подібне Росії залиште самим росіянам. Прагматично і гостро РФ опанувала мову, якою ми самі досить погано володіємо.
Мову сили та політичних провокацій у стосунках. У нас поки вдавалися провокації лише категорії: «А-а-а-а! Якщо ви нам не допоможете зараз, то ми відновимо ядерний статус!», які завершувалися завжди нічим.
Росіяни ж просто грають "у довгу гру", в якій карта грубої сили щороку буде важити все більше і більше. А задля цього потрібно помалу робити ситуацію все менш прогнозованою – бо тоді працюють довгострокові договори, а не пряма сила і загроза її застосування.
Саме тому немає великої різниці у тому, чи прорвуть кордон з Польщею, чи ні – ініціатори операції досягають цілей в обох випадках. Якщо потрібно, в організаторів операції цілком є можливість ще і когось застрелити з біженців аби підвищити статус ситуації та змусити західну пресу перемістити інформацію про це з другої шпальти на першу.
А на плечах сильного посередника РФ у цьому конфлікті відіграє назад свою зовнішньополітичну легітимність і Олександр Лукашенко. Мовляв, хочете розв'язати проблему – доведеться вирішувати її зі мною, подавати руку більш публічно.
Ситуація взаємовигідна для РФ і РБ попри те, що керівництво обох країн зараз усе одно знаходиться в конфлікті щодо майбутньої Союзної держави та термінів її появи (або не появи). Вчіться розділяти, бо ніколи не навчитеся владарювати!
