Москва виграє ́ інформаційну війну проти Вашинґтона?
І це на тлі стабілізації фронту в Україні, а також відсутності суттєвих успіхів на полі бою. Бункерний дід уже вважає себе переможцем.
Відоме американське видання The Hill оприлюднило тривожний матеріал, де розкриваються важливі аспекти подій за минулий рік. Перш за все, автори Марк Тот і Джонатан Суї наполягають на невизначеності через новий status quo у російсько-українській, яка є по суті війною РФ проти ЄС, США і НАТО.
Наперекір фактичній втраті всієї армії вторгнення (а це понад 300 тисяч регулярного й вишколеного вояцтва — прим. ред.), Москва виграє ́ війну... наративів. А це на думку Тота і Суї, може призвести до екзистенційної поразки так званого «колективного Заходу», який не має реальної внутрішньої єдності.
Як нещодавно зазначала медіаагенція «Останній Бастіон», ми з вами живемо у справді «дивному новому світі», особливо, коли йдеться про війну XXI-го століття. Програш — це перемога, а перемога полягає у тому, що американське і європейське спільноти піддаються російській дезінформації та пропаганді.
«У нашій країні був час, коли ми відмахувалися від пропагандистських кампаній наших ворогів — згадайте про передачі Tokyo Rose під час Другої світової війни або «Багдадського Боба» під час війни в Іраку 2003 року. Відверто кажучи, багато американців стали довірливими та піддаються російській дезінформації. Багато хто просто отримує економічну вигоду від цього в екосистемі «інфлюєнсерів» соціальних мереж. Так само багато хто із наших політиків отримує вигоду від путінської пропаганди, тому що вона відповідає їхній передвиборній платформі, кампанії та потребам», — переконують на шпальтах видання The Hill.
Те, наскільки це відбувається, справді стало національною ганьбою для колись величної держави світу під смугасто-зоряним стягом. Колективно, як народ, американці дозволяють імперативам національної безпеки своєї країни підкорятися цілям національної безпеки... владіміра путіна та його китайського сюзерена — товариша Сі Цзіньпіна.
«Ми й раніше попереджали про поширення пропаганди зі Сходу. Москва та маньчжурські кандидати оточують нас і, свідомо чи ні, викидають російську та китайську дезінформацію. Проте очевидно, що наші застереження залишаються поза увагою уряду США. Ця глибока загальнонаціональна прірва має безліч причин. Груба партійність, безперечно, є величезним фактором, але адміністрація президента Джозефа Байдена також несе велику відповідальність за те, щоби дати путіну та його генералам вікно можливостей, необхідне їм для перемоги у цій війні», — стверджують Марк Тот і Джонатан Суї.
Команда президента із національної безпеки — міністр оборони Ллойд Остін, радник із національної безпеки Джейк Салліван і генерал у відставці Марк Міллі як ексголова Об'єднаного комітету начальників штабів — колективно давали дідові Джо поради, котрі поставили країну у хитке становище. Їхній колективний страх перед ескалацією (нібито глобальної та ядерної — прим. ред.) призвів до тієї самої ескалації, якої вони сподівалися уникнути.
«Ми були свідками цього, коли російські найманці з угруповання «Вагнера» стали співучасниками військового заколоту у Судані та каталізатором нестабільності по всьому регіону Сахель, або коли бойовики ХАМАС напали на Ізраїль, чи коли КНР залякує філіппінців у міжнародних водах Тихого океану, і, звичайно ж, коли підтримувані Іраном єменські хусити атакували військові та торгові судна у Червоному морі та Аденській затоці. Так не мало бути, і так не повинно бути взагалі. Україна блискуче й доблесно бореться протягом 22 місяців великої війни.
Президент України Володимир Зеленський та його генерали провели майстер-клас із вигнання російських військ із Києва та його околиць у перші місяці горезвісної «спеціальної військової операції» путіна. Україна пережила перетворення Кремлем лютих морозів на зброю взимку, вона успішно відбила всі атаки на свою електромережу, зерносховища та цивільне населення. І, можливо, найнеймовірніше, що вона витіснила Чорноморську флотилію РФ із Севастопольської військово-морської бази в окупованому Криму до Новоросійська. Коротко кажучи, Київ виграє ́ війну на землі, але Вашинґтон і Брюссель перебувають на межі її поразки», — невтішні у своїх міркуваннях штатні автори видання The Hill.
Висловлюючись термінологією давньогрецького мислителя Сократа, які були б шанси на перемогу України, якби на початку вторгнення мандрівник у часі сказав нам, що путін втратить майже всю свою армію у тому вигляді, якою вона була на той момент? Майже 100%-ва ймовірність і плюс-мінус ядерна ескалація з боку росії.
Проте це саме те, що відбувалося і продовжує відбуватися у всього світу на очах. За оцінками американської розвідки, ресурсна федерація московії, по суті, втратила всю свою регулярну армію, що була створення спеціально для агресії проти України взимку 2021-202 років вторгнення й оцінювалася у майже понад 200 000 осіб, а також ще 115 000 осіб додаткових сил підтримки окупації.
«То чому ж так багато американських політиків вірять у наратив путіна про те, що Зеленський та його генерали не можуть рішуче виграти війну? Ми вже стали свідками могилізації 315 000 російських солдатів в Україні, проте Байден і його радники із національної безпеки, як і раніше, відмовляються йти на перемогу.
Від часу минулої поїздки Байдена до Варшави торік у березні, коли він заявив, що путін «не може залишатися при владі», ми перейшли від «захищати Україну стільки, скільки потрібно» до глузливого й боязкого зведення у стилі: «стільки, скільки зможемо». Уявіть собі, що росія та її ВВП менше, ніж Італія, витрачають більше, ніж могутні США! І найгірше, що Вашинґтону не вистачає інстинкту [радше «сталевих яєць», як у ЗСУ — прим. ред.], щоби прагнути перемоги України.
Чому американські політики, як республіканці, так і демократи, готові дати путіну перемогу, навіть, якщо він втратив свою армію у процесі загарбання України? У зв'язку із цим виникає питання, що ж кажуть йому військові радники Байдена. Ми вже давно пишаємось тим, що у наших аналізах національної безпеки ми аполітичні. Наша увага завжди була зосереджена на політиці, яка найкраще служить національній безпеці США. Але тепер національна політика із нульовою сумою, яка ставить нашу країну під загрозу, а наших військовослужбовців, чоловіків і жінок, наражає на небезпеку», — зазначають американські журналісти.
Якщо американці не хочуть, щоби переміг путін, жорстка партійна боротьба, яка формується навколо цього питання з обох сторін, є екзистенційною загрозою для США, а отже і для НАТО з ЄС. Тож, або Вашингтон опанує нарешті себе та об'єднається навколо наших спільних інтересів, або Америка ризикує існувати у світі, який контролюють схиблені диктатори, на кшталт путіна, Сі Цзіньпіна та інших.
