Наш головний перемовник — до зубів озброєні воїни ЗСУ

(Текст подано мовою оригіналу зі збереженням авторської стилістики без виправлень і скорочень. Увага! Присутня ненормативна лексика).

Останнім часом помічаю масове явище — і в стрічках соціальних мереж, і в новинах і телеетерах. Це непозбувне очікування (прагнення, сподівання — називайте, як завгодно) мирних перемовин.

Мовляв, от прийшов Дональд Трамп, він же ж обіцяв — тепер так чи так, а війна нарешті закінчиться, все до того йде, скільки ж можна, вже й планів напридумували. Ось-ось, ще трошки, скільки там тієї зими до 20 січня...

І заморозиться лінія бойового зіткнення, і зупиняться напівдорозі ракети й шахеди, і буде дембель, і повернуться чоловіки, і заживемо в спокої, як раніше. Хай, і без особливих гарантій.

Що ж тут скажеш?! Ні, я, звісно, розумію, що втома зашкалює (хоча в цивільних у тилу і в солдатів на фронті це незрівнянно), що дуже хочеться сподіватися на краще, що, зрештою, зараз такий час — Миколая, адвент, Різдво, Новий рік, людям так хочеться вірити в диво, але.

Згадайте, ми таке після лютого 2022-го вже проходили, і навіть не раз — «двє-трі нєдєлі», — і довгожданий переможний контрнаступ, який усе порішає. Концерт «Антитіл» в Ялті й узагалі кава у Криму.

Після невдач наставали важкі розчарування, психологічні ями та спустошення. А через кілька тижнів після новорічних свят, як уже давно встановили славнозвісні британські вчені, журба і хандра навіть по миру найглибші щороку, не кажучи вже про воєнний період (а йдеться насамперед про цивілів).

Тому не наступаймо на ті самі граблі, ми ж дорослі люди. Годі себе накручувати, годі накручувати інших людей та аудиторію — це стосується і політиків, і особливо журналістів, адже потім скажуть: «Знову намахали. Черговий нахрюк».

Переговори, заморозка, плани Келлоґів-Волтців — це все вторинно. Головна ж тема і точки докладання зусиль зовсім інші; власне, вони незмінні від 24 лютого 2022 року.

Вірити в один сценарій, покладатися тільки на позитивний сценарій, який хтось без нас забезпечить — не ОК. Навіть очікувати, що після цієї важкої зими настане розв'язка; байдуже, прийнятна чи жахлива — теж неправильно.

Адже варіант, коли все приблизно так само триватиме й далі, з поступовими змінами в бік ускладнення, як НМД, дуже можливий. Зрештою, згадайте, що було рік тому і як ви бачили картину світу на рік уперед.

Збройні Сили України та Сили оборони України у цілому — ось, наш головний переговорник! Саме вони визначають наше майбутнє, тільки завдяки їм згинуть вороги.

Лише завдяки їм Українська держава досі існує й існуватиме надалі, якщо ви їх підтримуватимете не пустою вірою, а справою. Пам'ятайте, шануйте, донатьте, посилюйте, любіть, долучайтеся!