Мобілізація сцикунят не вирішить кризи на фронті

(Текст подано мовою оригіналу зі збереженням авторської стилістики без виправлень і скорочень. Увага! Присутня ненормативна лексика).

Масові перевірки військовозобов'язаних по «злачних місцях» добрі хоча б тому, що сцикунята-ухилянти від обов'язків чоловіка вчергове обісруться від страху. Ну, не народжені ці «квіточки» будяки для війни, шо ж поробиш.

І звісно, вони мають хоча б примусово бути залучені до захисту держави, але для результату цього вже вкрай недостатньо. Зрозуміло, що значна частина залучених у такий спосіб «угнєзділиться» за першої нагоди...

Головне — повернути мотивацію, не кількість, а якість, і яйця важливіші на полі бою. На жаль, методи мобілізації порушили суспільну рівність і рівну міру справедливості.

Перший наплив добровольців і хвиля суспільного піднесення взимку-навесні 2022 року породив дурну надію, що війну можна виграти добровольцями. Коли добровольці скінчилися, знайти дієві, справедливі методи виконання чоловіками своїх обовʼязків у час екзистенційної загрози перед нацією і державою не вдалося.

Напрацьований десятиліттями корупційний неоколоніальний механізм вирішив вкотре заробити, запустивши податок страху й можливості відкупу; представники неоколоніальних структур взагалі залишилися недоторканними перед мобілізацією. І тут список дуже широкий — від чиновників, прокурорів, суддів до представників різних неоколоніальних ГО на кшталт «Опори».

Тепер країна платить дорогою ціною за невирішену національну революцію, за так остаточно неподолані наслідки колоніалізму, за те, що не вчила любити й захищати країну... Як виявилося, не можливо виграти війну держави, поки не виграла своєї війни нація.

Покозаченій частині нації буде дуже непросто спілкуватися з тими, хто під час війни заховався під спідниці чи за ксівами. Очевидно одне, після війни сцикунята, ухилянти, дезертири мають бути обмежені у частині прав (обирати, бути обраними, призначатися на будь-які посади, що фінансуються з державного чи місцевих бюджетів) і заплатити податок безчестя.

Задля того, щоби кардинально виправити ситуацію, потрібні довгострокові системні заходи щодо формування культу воїнів, починаючи з дитячого садка, школи, вищих навчальних закладів. Нещодавнє скасування в армії служби МПЗ, яка повністю провалила свою функцію підняття бойового духу воїнів, не вирішило наявних проблем.

З мотивацією, психологією вояків як не працювали, так і не працюють. Для порівняння: у бездержавній Українській повстанській армії 2 із 9 генералів були генералами політвиховниками, бо там розуміли необхідність постійної ідеологічної та мотиваційної роботи з вояками.

Солдат готовий йти на смерть лише за умови, коли його цінності вищі за власне життя. Зараз працює лише внутрішня мотивація кожного воїна і почасти відсутність ситуаційної обізнаності.

В умовах війни на виснаження людський ресурс воїнів, що і далі виконують завдання, — найдорожче, що є в держави. Бездарна або злочинна розтрата цього ресурсу має розцінюватися як найважчий злочин (в УПА за таке прирікали командира на смерть).

Ще один недобрий сигнал — суспільство розраховує на будь-кого, лише не на власні сили. Надія на Америку і вислід виборів, на Європу, на трабли у мордорі по той бік фронту, на будь-що, щоби зняти тягар відповідальності, поту і крові з себе.

Дуже небезпечна, наївна позиція. Адже росія має боятися не лише міжнародної опінії, що має здатність мінятися, ворог має знати, що кожен українець зустрічатиме його ненавистю і безоглядною боротьбою.

Загалом ситуація потребує жорстких і малопопулярних, але найголовніше — справедливих рішень. Пляж у Криму відкладається, але не скасовується, бо цю війну не зупинити посередині.