Нащо міністр культури Ткаченко ллє воду на млин «русскаго міра»?
Цілком імовірно, що взнаки дається його минуле як продюсера олігархічного телеканалу "1+1". Хоча не слід відкидати й латентну українофобію.
Те, як міністр культури Ткаченко гальмує і профанує все, що пов'язане з дерусифікацією і деколонізацію України, давно стало притчею во язиціх. Але іноді міністр перевершує сам себе.
У вересні я надіслав прем'єр-міністрові Денису Шмигалю колективне звернення. Його підписали 15 депутатів від "Європейської солідарності", "Слуги народу", "Голосу", "Батьківщини", групи "За майбутнє" і позафракційних.
Ми звернули увагу Кабміну на те, що у давній урядовій постанові про Список історичних населених місць України досі фігурують фейкові дати заснування Одеси, Севастополя, Ялти та інших міст. Це дає російській пропаганді додатковий привід брехати, буцімто ці міста засновані лише після захоплення відповідних територій Російською імперією.
Крім того, у Списку фігурують колишні комуністичні назви міст. Тож ми звернулися до уряду з проханням «внести зміни до Списку історичних населених місць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року №878, зазначивши дійсні назви й історично достовірні дати заснування цих місць».
Прем'єр розписав наше звернення на міністерство культури. Відповідь міністра Ткаченка можете оцінити самі (див. документ нижче – прим. ред.). Виявляється, фейкові дати заснування українських міст зазначені в урядовій постанові «суто довідково».
Це, звичайно, не так. Саме це міністерство і лише воно має внести на розгляду уряду проєкт постанови зі змінами фейкових дат на історично достовірні.
І, звичайно, для цього потрібно залучити фахових істориків, про яких пише Ткаченко, академічні інститути й Український інститут національної пам'яті. Так, саме у міністерства нема повноважень і перейменовувати населені пункти, бідкається Ткаченко.
Відкрию панові міністру секрет: усі ці "дніпродзержинськи" й "кіровогради" давно перейменовані Верховною Радою відповідно до закону про декомунізацію. Уряду треба просто замінити у своїй постанові колишні назви цих міст на нинішні, а МКІП відповідно до регламенту уряду має внести проєкт цих змін.
Утім, зрештою, Ткаченко визнає, що «Постанова потребує внесення відповідних змін». І міністерство передбачає внесення пропозицій про актуалізацію Списку історичних населених місць... до 1 червня 2025 року!
Очевидно, що подібні відписки як і загалом системний саботаж міністром культури деколонізації України, вигідні лише державі-агресору. Але я переконаний, що ні депутати-автори звернення, ні українські громадяни не залишать цю відписку без належної реакції.
Зміни до Списку історичних населених місць будуть внесені. І не у 2025 році, а саме зараз, бо на часі!
