Не вимагай, а проси і дякуй за допомогу від США
Зе! зібрався на Потомак, де знову канючитиме у діда Джо долари. Чи привезе "найвеличніший" з-за океану далекобійну зброю, поки невідомо...
Візит Володимира Зеленського до США 19-25.IX.2023 привертає багато уваги з боку як Українських, так і загалом світових ЗМІ. Справедливо, адже він не тільки триватиме майже тиждень, а й матиме солідну програму.
Мова як про участь у Генеральній Асамблеї Організації Об'єднаних Націй, так і про зустріч із Джозефом Байденом. А також – про виступ перед обома палатами Конґресу.
Візит Зеленського, здебільшого, якраз про Конґрес, а не про зустріч із Байденом, хоча, безумовно, вона відігрáє свою роль. Річ у тім, що в обох палатах зростає скепсис стосовно довготривалої фінансової та збройної підтримки України, особливо на тлі президентських виборів наступного року.
Консенсус у наданні нам чергового пакету допомоги досягається дедалі важче, розбіжностей все більше. Як і банального популізму з боку трампістів, який орієнтований на прибічників теорій змов та банальних "хіллбіллі".
Через це, у повітрі зависнув пакет на $24 мільярди (!), і от задача Зеленського з Байденом – переконати Палату представників та Сенат надати його. Зможуть? Я думаю, що так; що ж буде далі?..
А далі "ATACMS" і паралельно "Taurus" від Німеччини. Чи можна назвати це Gamechanger? Можна, принаймні на пізню осінь та зиму, коли в силу погодних умов просуватися "в полях" стане важче.
З цим озброєнням ми повинні будемо вирішити низку територіальних задач до моменту надходження літаків. А це, з вірогідністю 90% не тільки F-16 від "авіаційної коаліції", але й "Gripen" від Швеції, тим паче що наші пілоти вже закінчили їх випробування.
Ми з вами розуміємо, що зараз не 2022-й рік, тож об'єм відповіді буде явно меншим, проте і розслаблятися не слід. Домовленості з Іраном і КНДР по будівництву заводів дронів та РСЗВ – це не найближча перспектива, а от пряма закупівля озброєнь – дуже навіть.
У Кім Чен Ина вони, озброєння, купуються щонайменше півтора місяці, а в Ірана "Шахеди" давно. У Білорусі вже майже все вигрібли, а Башар аль-Асад "жлобиться", бо і самому треба.
Це означає, що потрібно шукати додаткові варіанти. Один з них я знаю: Алжир, президент якого Абдельмаджид Теббун – яро проросійський і яро антифранцузький, що він наразі чітко демонструє у питанні Ніґера.
А знаєте, що дозволяє Теббуну диктувати умови на Маґрибі та у Сахелі? Достатньо потужна армія: 26-та у світі зі 145; і не в останню чергу вона такою стала завдяки совєцькому, а потім і російському озброєнню, яке передавалося ще з часів Алжирської війни (1954-1962).
Саме з цим пов'язаний візит до Алжиру підзабутого Сєргєя Суровікіна, який поїхав домовлятися про поставки... Комуністичний Китай не буде допомагати напряму, як і Туреччина, втім, обидві країни продовжать грати у "і вашим, і нашим".
Тобто, з розрахунком на отримання фінансово-економічних та ресурсних преференцій: товари подвійного призначення, допомога в обході санкцій і так далі, але не зброя. Не зброя!
Тож, єдиний новий варіант – Алжир. Відтак, це ускладнить ситуацію на фронті, втім на відміну від "ATACMS" та "Taurus" – геймченджером не стане.
Якщо підсумувати, то візит Зеленського до США дійсно має колосальне значення. Проте не тільки для України, але й для Росії, якій щоденно стає все важче і в якийсь момент стане "нічим крить".
Росіянам "нічим крить" особливо в світлі майбутніх, доволі скорих пертурбацій не тільки в регіонах, а й в самому Кремлі. Тож, чекаймо!
Автор – Назар Приходько, політолог-міжнародник і військовий експерт
