Небесна канцелярія на боці України, РФ слід прийняти ганебну поразку
Всупереч власним відчуттям деякої частини запілля, ніякого "затишшя" немає. Навіть навпаки, війна набирає шалених обертів...
Те, що відсутні запуски ракет і дронів обумовлено аномальними, але приємними для нас морозами на території РФ. У тому ж таки Енґельсі температура повітря вдень від -10°C до -15°C, а вночі ще нижче, що і впливає на ситуацію.
Дрони, не дивлячися на марні спроби їхньої модернізації під холодну погоду – теж літати не можуть, тому можна сказати, що за нас Небесна канцелярія. Та от на землі...
А на землі тривають запеклі бої за Бахмут і Соледар. В якийсь момент, цим двом містечкам стало приділятися занадто багато у нашому інформпросторі.
Здавалося б правильно, люди переживають, вболівають, хвилюються, от тільки через те, що багато наших людей "підсіли" на російські Telegram-канали не маючи фахової підготовки роботи з інформацією: періодично те, що з'являється у нас шкодить як Воїнам, так і їхнім родичам. Тому трошки прикрутити пильну увагу до ситуації там, особисто я вважаю за необхідне.
Проблематика Бахмута і Соледара у контексті медійного супроводу у тому, що читаючи все, може скластися враження, що, якщо все ж таки, до прикладу Соледар таки вдасться окупувати росіянам – наступить "апокаліпсис" із криками «Нам кінець!». Ось, настільки сильно накручено суспільство.
Хоча я не пам'ятаю такого після Сіверськодонецька, Лисичанська чи навіть Лиману. От не пам'ятаю, бо якось тоді спокійніше поставилося суспільство до маневрової оборони наших Воїнів та вирівнювання лінії фронту.
Зараз же все межує з якоюсь панікою, і цей парадокс потрібно окремо проаналізувати. Та зрештою, не тільки під Бахмутом й у Соледарі йдуть бої: до Кремінної нашим Воїнам залишилось 5-6 кілометрів, на Сватівському напрямку також активні позиційні бої, Мар'їнка, Авдіївка, Опитне...
На загал скажу, гаряче всюди на фронті. І якщо дивитися саме комплексно, а не точково на Соледар, стає зрозумілим чому понизили Сєргєя Суровікіна.
"Генерал-армагандон", яким так намагалася залякати нас російська пропаганда, – виявився черговим роздутим фейком, як і все на Росії. Які успіхи Суровікіна на полі бою ви можете назвати?
Втеча з Миколаївщини та правобережної Херсонщини під соусом "перегрупування"? – Так, оце і всі досягнення; до того ж є суттєвий внутрішньоросійський момент.
Суровікін, як відомо, креатура самозваних "варлордів" – Євгєнія Прігожина, Рамзана Кадирова, Віктора Золотова та інших біснуватих, – яких на Росії іменують "турбопатріотами". Вони ж, себто "турбопатріоти", увійшли у 2023-й рік "на коні".
Той таки Прігожин активно накопичував політичну вагу, Кадиров провів альтернативну "пряму лінію", поспілкувавшися з "чеченами", Росгвардія Золотова мала колосальний вплив на життя всередині Росії. Ну, а квінтесенцією цього всього стало звернення з фронту двох "вагнеровців", які назвали російського начальника Генерального штабу Валєрія Гєрасімова (увага!) – підаром.
Це стало своєрідною "останньою краплею" для російського генералітету, який, як і будь-яка структура у РФ корумпована, кланова та непотизована. Вони налякали Владіміра Путіна зростанням впливу "кухаря" не тільки на фронті, а й у РФ загалом.
Ну, і той, який, власне, своє постановочне новорічне звернення записував типу як з військовими, показуючи єдність з ними – дослухався і поставив керувати фронтом того, хто ним і керував 24.II.2022 – Гєрасімова. Вийшло комічно: мало того, що, за словами російського кримінального авторитета Саши Курари, Прігожин – підар, так ще й Гєрасімов, якого "ваґнеровці" назвали підаром – тепер ними одноосібно командує.
У грецькій міфології потрібно було пройти між Сциллою та Харибдою, а російським зекам між підаром і підаром... Для морально-психологічного стану "вагнеровців" і Прігожина – це справжній удар і саме тому, "кухар" за будь-яку ціну намагається взяти Соледар, аби бодай частково повернути собі авторитет у владних кабінетах, а російська армія, звісно ж, пробує перехопити ініціативу і наввипередки з ним рапортує про "взяття".
Та момент в тому, що ані Прігожин, ані Гєрасімов не здатні здивувати новаторством на полі бою і саме тому все поки без змін. У Гєрасімова є час показати себе до квітня, а його завдання відомі – повне захоплення Луганської та Донецької областей, і спроба прориву на Запоріжжі.
От тільки від 200-тисячного підготовленого угруповування вже залишилося 150, і буде надалі зменшуватися, а нова мобілізація, знову ж таки, буде покликана тримати фронт. Єдиний вихід – прислати сюди одразу 150 тисяч і спробувати атакувати одразу на трьох напрямках; та це авантюра і ризик, а Гєрасімов не з таких.
Автор – Назар Приходько, політолог-міжнародник і військовий експерт
