Силовики: гра на виживання
Найвище керівництво силового блоку росії різко активізувалося після затяжних новорічних вихідних.
Вийшов справжній вінегрет: велике кадрове рішення на рівні Генштабу, програмний виступ Патрушева та переполох навколо зникнення директора СЗР.
Мабуть, найбільш обговорюваним та суперечливим є призначення скандального генерал-полковника Олександра Лапіна начальником головного штабу сухопутних військ.
Секретним указом його прибрали з передової та посадили за підготовку та постачання армії. Тепер Лапін відповідає за злагодження чмобіків і впорядковує їх зі стану стада в щось подібне до сили, здатної не тільки могилізуватися, але ще й приносити при цьому певну користь.
Повернення Лапіна в обойму після періоду усунення – плювок в обличчя критикам із паралельних квазіармійських структур. Варлорди "кадирівців" і "вагнерівців" прийняли це кадрове підвищення "в штики", так само як і похмуре медійне рило "новоросії" Гіркін. Вся трійка виступала проти, але в результаті Шойгу та Герасимов переламали ситуацію на свою користь.
Внаслідок цього суперечки між компонентами армії вторгнення наростатимуть лавиноподібно.
Саме Пригожин стоїть за інформаційною кампанією цькування Герасимова. Колишній зек та кухар путіна уявив себе генієм військової стратегії та гігантом геополітики. ПВК "Вагнер", насичена гарматним м'ясом із російських в'язниць, викликає гидливість у кадрових військових.
Репутація військової служби ще ніколи не опускалася так низько, а демобілізація залишків зеків, що вижили, викликає занепокоєння в середовищі ФСБ.
Відомствам Шойгу і Бортнікова зараз дуже вигідно максимально виснажити потенціал зухвалого вискочки, тому його шушару відправляють на забій під час штурму укріплених фортець ЗСУ на Донбасі.
Не можна не відзначити, що Луб'янка вчасно вкинула інформацію, що Пригожин йде териконами трупів заради захоплення родовищ солі та вугілля на Донбасі.
Ставка робиться на те, що жадібність фраєра загубить.
Адже війна проти регулярної професійної армії – зовсім не сафарі проти бойовиків із калашами в ЦАР чи Сирії за золоті копальні та нафтові вежі.
Але безглуздо недооцінювати твердолобість лисого в кепці. Пригожин усіма силами пригнічуватиме армійських конкурентів, адже бачить на посаді міністра оборони виключно себе.
Своя атмосфера панує і у всесвіті секретаря Радбезу Патрушева.
У свіжому інтерв'ю для АіФ найближчий соратник кремлівського бункерного щура та архітектор вторгнення в Україну знову виклав побиті ідеї: нібито московія не воює з Україною через близькі традиції та невіддільність культур.
Знову констатував безсилля, вп'яте виправдавши путінську поразку у війні військовим протистоянням з НАТО.
Відчувається гіркота, що зазнала краху концепція "єдиного народу" як однієї з генеральних цілей "СВО". Щоб виглядати солідно, Патрушев прагне піднести поточну ситуацію як битву систем, подібну до біполярного протистояння СРСР і США. Тільки зараз "духовно-моральна" московія протистоїть "низовинним пристрастям" гідри глобальної капіталістичної корпоратократії.
Саме підступи зовнішніх ворогів заважають любити росіянам свою країну та її історію, і взагалі скоро від росії не залишиться нічого, крім Московії.
Як виправити ситуацію Патрушев не знає. Він просто озвучив черговий маніфест занепокоєнь із метою стимулювати нову хвилю мобілізації. Загалом Платонович працює задля публічності, адже пропадати з медіа-простору в тоталітарній країні небезпечно для життя.
Варто було голові СЗР Наришкіну зникнути із заголовків на кілька тижнів, як одразу пішли чутки про його опалу, хворобу, зраду.
Враховуючи вкрай провальний для головного російського розвідника рік, йому, м'яко кажучи, не позаздриш. Прогнози Наришкіна - формена фікція, а успіхи СЗР, немов за завданням російського історичного суспільства, звелися до відкриття пам'ятних дощок.
