«Недобитий чеченський терорист», війна в Україні та російські демократи
Один із керівників команди Алєксєя Навального Іван Жданов вирішив поєднати у непоєднуване. Проте, як це буває, обмовився по Фройду.
Він заявив наступне: «Рамзан Кадиров – недобитий чеченський терорист, який посилає російських солдатів воювати в Україну». Фактично, однією цією фразою він висловив глибинні інстинкти всієї так званої російської ліберальної, демократичної опозиції щодо різанини у Чечні.
І справа навіть не в тому, що Кадиров ніколи не воював, а його батько був агентом КҐБ-ФСБ ще з совєцьких часів під оперативним прізвиськом "Адам". Зауважимо, прізвище Кадиров тут проходить лише тлом, адже головний посил Жданова (увага!) – "чеченські терористи".
Так от, виявляється, це "чеченські терористи" посилають русняву солдатню вбивати українців, але не Владімір Путін. А руснява солдатня, як відомо, ні в чому не винна, бо виконує наказ.
Різанина у Чечні в їхній картині світу, навіть після нинішніх звірств російських військ в України, як і раніше виправдана. Чому? – Та тому, що воювала росія у Чечні з "терористами", а чи не з народом!
Але це нас зовсім не вражає. Було б дивно, якби хтось із команди "не бутерброда" Навального чи інших демократичних псевдоопозиціонерів назвав, наприклад, Владіміра Жиріновского "єврейським терористом" хоча б тому, що він мало не щодня з трибуни Державної Думи закликав завдати ядерного удару по Європі.
Та що там Чубайс? Ікона російської демократії Людмила Алєксєєва радісно привітала Путіна через "Эхо Москвы" зі смертю героя вільної Ічкерії Шаміля Басаєва, заявивши, що "нарешті на росії настане мир і порядок".
У переважній більшості головні російські опозиціонери висловлюють невдоволення Путіним не так через саму агресію Росії проти України, як через те, що ця агресія не своєчасна, погано підготовлена і провальна. А це означає, що й Криму як такого їм мало, потрібна вся Україна.
Але повернемося до Кадирова. З відходом Жиріновского, який довгі роки озвучував усі забаганки Кремля, на сцені російської політичної клоунади тепер солює саме Рамзан Ахматович, транслюючи фантазії Путіна: захопити Київ, всю Україну і потім уже рушити до Європи.
На жаль, крайнім у всій цій історії залишається чеченський народ. Знекровлений двома важкими війнами, що втратив 20% своєї чисельності, він перебуває під найсильнішим пресом терору та насильства.
Однак попри своє тяжке становище, чеченський народ і сьогодні надають Україні та всьому світу неоціненну допомогу – утримуючи на своєму маленькому клаптику землі (сам фактом свого існування та своєю героїчною історією), 100 тисячне угруповання російських військ! Навіть зараз, у доленосну для путінського режиму "битву за Донбас", за умов нестачі живої сили, Москва не ризикує оголювати чеченський фронт.
Лише кілька трійок батальйонів зі складу 80 (!) військових баз, розміщених у Чечні, було перекинуто на український фронт. Україна та всі інші повинні побачити й усвідомити, що відрядження на війну пари тисяч кадировців, (більше стурбованих фільмуванням рекламних роликів і збереженням власного життя), вигідніша для українців, ніж відправлення з Чечні 100 тисячної орди "гарматного м'яса".
Звісно, і воно піде на забій із такою самою покірністю, як йшов свого часу крізь стрій руснявий солдат, якого бойові товариші забивали шпіцрутенами до смерті. Така доля окупанта.
Автор – Руслан Сінбарігов
