Новий-старий поділ України: підводні камені адміністративно-територіальної реформи

Майже в чотири рази зменшили кількість районів України. Але так і не ліквідували області, впроваджені та накреслені у нашій країні ще окупаційним режимом — СССР.

Мені кажуть: так області закріплені в Конституції, їх не можна чіпати! А райони — будь ласка. Тому з них і почали...

Добре, тоді що заважало повернути районним адмінодиницям питомі українські назви: повіти або полки? Розміри ОТГ відповідають поняттям волості або сотні. То чому й оці ОТГ не назвати волостями чи сотнями?

Розмір і конфігурація укрупнених районів на Лівобережжі часто збігається з кордонами полків Гетьманщини 1667-1782 років. Наприклад, Полтавський район — майже Полтавський полк, Ніжинський і Прилуцький райони — відповідно, а Новгород-Сіверський район по суті є реплікою анексованого Москвою Стародубівського полку.

"Районування" решти земель України свідчить про дію двох чинників, що впливали на конфігурацію нових адмінодиниць. По-перше, це — лобізм старих районних комсомольських еліт.

Ну, а по-друге, нахабні ультиматуми етнічних меншин. Їхнім голосом були чужоземні центри: Будапешт, Букурешті, ну і під кінець ще й Софія.

Районом-екзотом є безумовно Берегівський район на Закарпатті — смужка мадяромовних територій на кордоні з Угорщиною. Вона ніяк не витанцьовувалася на статус окремої землі.

Це утворення є точно кандидатом на анексію з боку Будапешта. Попри теперішні запобіжники членства НАТО, тощо.

Той, хто погодив цей район-комітат — диверсант і просто падлюка. Імені не знаю. Шкода.

Співчуваю усьому українському Поліссю — за їхні громади нікому було заступитися — Мінськ чи Вільнюс не рахую. Тому найбільшим районом України став власне Копостенський район (?) — як пів-Словенії.

Зеленський та його кодло вже у курсі, що з тріском програють вибори — очільниками більшости українських міст стануть не-Пащенки. Фактична влада мерів вже небачено зростає через доступ до мільярдних міських бюджетів, тож непослух Зеленій Банковій — питання часу. Найближчого.

Тому усі, навіть великі міста, раптом стали... частиною тих таки новостворених районів. Хоча влада самих районів точно не буде формальною. Бо інститут префектів і перерозподіл коштів на Очільника Району може взагалі перетворити міських голів на клоунів-перерізувачів стрічок на дитячих майданчиках.

Чого воно все так? Бо відчуження української нації від управління країною призводить до хаосу, профанації наших же ініціятив і маленьких державних переворотів, які штампують зелені мавпи, сидячи у Верховній Раді.

Ну а з "поправками Бужанського" у них добре вийшло, ага. І впізнаваність йолопа у Дніпрі виросла, і з чим піти до вати тепер є, і українці задоволені.

Так яскраво — перемогою! — закінчили політичний сезон. А сьогодні ранком вони повернуться у Новенькі Райони. Які згодом можуть виявитися Ґрюн Ґебітс Комісаріятами.