Очко Зеленського

Саміт наближається! За лічені дні до зустрічі президентів США та Росії в Женеві Будинок культури на Банковій перебуває в стані суцільного гармидеру: Один з Найвеличніших Лідерів Світу (с) вирішив опанувати новий музичний інструмент. Як піаніст за кількістю цитування в Інтернеті він вже давно перевершив славу Еміля Гілельса та Святослава Ріхтера разом узятих. Але тепер інші світові лідери мають пізнати його гру не тільки на роялі.

Наразі репетиції йдуть вкрай важко, усі чада й домочадці Найвеличнішого потерпають від гучних нелюдських звуків, наче комусь стало зле, або кішка застрягла в ринві… Що ж то грає? Може, скрипка? Ні, не вона. Може, цимбали грають? Знов не вгадали. Духові інструменти? Тромбон, звісно, потрібен країні, але не зараз. Невже він взяв у рот флейту й хоче для шановної публіки зіграти скерцо Юрія Чічкова «Сонячний клоун»? Знов помилка: Олена Зеленська категорично просила не називати чоловіка клоуном, бо таке порівняння є образливим для справжніх артистів цирку…   Отже, що ж так гучно грає на Банковій? Відкрию вам страшну музичну таємницю: це грає Очко Зеленського!

За підсумками травневого візиту державного секретаря США Ентоні Блінкена на батьківщину предків Білий Дім прийняв стратегічне рішення: припинити конфронтацію з Німеччиною та змиритись, нарешті, з неминучим завершенням будівництва газопроводу «Північний потік-2». Сказати, що це нелегке рішення засмутило українську владу, – це не сказати нічого. Зелений відчай зради та безсилля оселився на Банковій та виплескуються через світові ЗМІ. Найвеличніший настільки втягнувся в цю, як тепер з’ясувалося, марну боротьбу проти чужого проекту, на який ми не мали й не маємо жодних важелів впливу, поставив увесь свій авторитет на карту, що тепер не розуміє, як зупинитись і дати задній хід.

Становище українського керівництва близьке до паніки. Інтерв’ю, яке дав президент 1 червня 2021 року провідній німецькій газеті «Frankfurter Allgemeine Zeitung», було переповнено істеричними нотами:

«Північний потік – 2» на сьогодні – це козирна ставка. Реально у них на руках флеш-рояль, який ще й частково підтримує Європа. Якщо вони добудують «Північний потік – 2» – це загроза для енергетичної безпеки України і Європи. Росія точно нас відключить. Так, у нас є контракт. До речі, завдяки Німеччині та Франції ми в Нормандському форматі домовилися про цей контракт на п’ять років. І з цих п’яти років майже два вже пройшли. Через три роки цей контракт закінчиться. Якщо вони завершать технічну сторону «Північного потоку – 2» у цьому році, він запрацює за два-три роки. І ми знаємо, що буде. Все це робиться для того, щоб наступного контракту в України не було».

Ні, це не стогін собаки Баскервілів на болотах, це Один з Найвеличніших Лідерів Світу (с) все ще намагається переконати наших американських та європейських партнерів зупинити будівництво газопроводу «Північний потік – 2». Можете собі уявити, яке враження у Вашингтоні та Берліні створює цей потік свідомості, після того, як ключове рішення вже прийнято.

Ми вже неодноразово розбирали це фетишизоване питання до атомів. І навіть до наших американських партнерів, нарешті, дійшло усвідомлення простої, як шпінгалет привокзального туалету, істини: уся «жахлива трагедія» завершення будівництва «Північного потоку-2» полягає у тому, що Путін після 2024 року, цілком вірогідно, перестане давати кишенькові гроші «Нафтогазу», де вони зникають у темних корупційних лабіринтах у невідомому напрямку, наче в Бермудському трикутнику. Назвемо тільки одну цифру: чистий консолідований збиток групи компаній «Нафтогаз» у 2020 році становив 19 мільярдів гривень! І це вже з урахуванням транзитних платежів «Газпрому». Без російських грошей від’ємне сальдо бюджету «Нафтогазу» просто стане ще більшим.

І це тільки один аспект проблеми. Є й друге, непублічне питання. Президент висловився трішки нелогічно: від чого Росія, за словами Найвеличнішого, має нас «відключити», якщо ми офіційно не купуємо російський газ?! Раптом, не від корупційної схеми псевдо імпорту природного газу зі Словаччини, який, насправді, ми вилучаємо із транзитної труби, переганяючи замість газу лише папірці та гроші через іноземні фірми-прокладки?

Днями радниця міністра енергетики Лана Зеркаль, анітрохи не соромлячись, підтвердила це припущення в ефірі телеканалу «Україна 24»:

«Зараз ми можемо постачати газ так званим віртуальним шляхом, тобто віртуальний реверс, коли йде обмін газу, і так працює у всьому світі. Якщо не буде транзиту, то нам доведеться фактично фізично постачати газ з Європи, і витрати на постачання газу значно збільшаться. Крім того, наші газосховища вже будуть не такими привабливими».

Насправді, збиткова безгосподарність «Нафтогазу» давно перейшла у площину Кримінального кодексу. Це з’ясувалось під час розслідування Державною фіскальною службою кримінального провадження за фактом ухилення службових осіб АТ НАК «Нафтогаз України» від сплати ПДВ на суму 2,7 мільярда гривень, у межах якого 11 червня 2021 року були проведені масові обшуки

Виявляється, починаючи з жовтня 2015 року по теперішній час, службові особи «Нафтогазу» не завершили процедуру митного оформлення газу, придбаного в «Газпрому». Підприємства-виробники теплової енергії фактично споживають газ, що знаходиться в газотранспортній системі України, однак «Нафтогаз» не оформляє документи щодо постачання газу та не підписує відповідних актів прийому-передачі, мотивуючи це тим, що газ фактично не постачається, а надається послуга балансування газу в ГТС, внаслідок чого операції з постачання газу документально не оформлюються.

Отже, «Нафтогазу» загрожує припинення фіктивних господарських операцій та перехід виключно на реальні операції, з дотриманням усіх правил бухгалтерського та податкового обліку. Менеджерам «Нафтогазу» доведеться знову стати чесними людьми! Якщо це не трагедія, то драма однозначно!

Але повернімось знов до інтерв’ю німецькій газеті. Побідкавшись в жилетку кореспондента «Frankfurter Allgemeine Zeitung», Зеленський несподівано вирішив перейти від плаксивої істерики до лютих викриттів – обвинуватив колективний Захід в «егоїзмі» та пригрозив Третьою світовою війною:

«Я вважаю, що це нецивілізоване, несучасне, неправильне ставлення до безпеки людства. Той політичний егоїзм, який є сьогодні через ці страхи, може призвести саме до Третьої світової війни. Не може бути такої позиції: «Подивимось».

Потім Остапа геть понесло і його вже було не спинити. Німецький журналіст ледь встигав записувати «родзинки» одкровень Зеленського:

«А якщо, вибачте, всі країни НАТО бояться, що коли-небудь на якусь країну – члена НАТО хтось нападає, якщо вони бояться, що доведеться захищати, тоді є питання в цілому до цієї конструкції. Якщо це так, то навіщо тоді ця конструкція, яка боїться захистити країну, яка є членом того чи іншого союзу? Тоді в чому її цінність?»

Роздумами на тему «навіщо існує НАТО» монолог Найвеличнішого не обмежився. Як кажуть, горілка без пива – це гроші на вітер. Тому, роздавши на горіхи військово-політичному блоку НАТО, Зеленський узявся за бідолашній Євросоюз:

«І проведіть паралель з Європейським Союзом, де ця крихкість уже показала результати. Велика Британія вийшла з ЄС. ЄС без Великої Британії став міцнішим? Точно ні. Це вже не «арочна» конструкція, яка є найміцнішою у світі. Це конструкція, яка сиплеться».

Слід визнати, що інтерв’ю в цілому вдалося. Шкода лишень, що німецький журналіст не поставив очевидне запитання: «Нащо Ви, містер Зеленський, тоді пхаєтесь у боягузливий блок НАТО і вимагаєте перспективи членства в ЕС, яке сиплеться і ледь на ладан дихає?»

Вірогідно, що по завершенню першої бесіди з німецькою газетою, Найвеличнішому здалося, що він ще не все сказав.  Аби підсилити «враження» на світових лідерів, Зеленський дав навздогін 4 червня 2021 року ще одне інтерв’ю американському виданню Axios, де поділився своїми сподіваннями:

«Джордан дуже часто заманював свого суперника, іноді демонструючи удавану слабкість або навіть ознаки хвороби. У нього було безліч секретних прийомів, що дозволяли приспати суперника і нав’язати йому свою тактику, вселяючи помилкове відчуття близької перемоги. А потім Джордан кардинально змінював свою гру і здобував перемогу в останній момент. Це було частиною його тактики. Тому я все-таки вірю, що Байден – це Джордан в політиці. Я думаю, що його останній триочковий ще не в кошику, і мені хотілося б вірити, що все це частина його тактики», – розповів Зеленський.

Як кажуть, за хворого і немічного Байдена окрема «подяка» від американських партнерів…

Свій окремий «внесок» у боротьбу проти «Північного потоку-2» зробив міністр внутрішніх справ Арсен Аваков. Під час навчань на Харківщині 5 червня 2021 року він пригрозив Україні терористичними актами на українських магістральних газопроводах, якщо тільки «Північний потік-2» буде добудований. Ну, Авакову в принципі вірити можна. Якщо він каже, що відбудуться теракти на нашій ГТС, то, напевно, так воно і буде…

Апофеозом інформаційної кампанії українського керівництва проти «Північного потоку-2» можна вважати візит до Вашингтона небажаного американцями керівника «Нафтогазу» Юрія Вітренка, який заявив 11 червня в інтерв’ю агентству «Bloomberg» дослівно таке: «Найгірший варіант – це не просто те, що ми втратимо з 2024 року значну частину нашого ВВП», – сказав Вітренко. «Найгірше те, що це означає набагато більший шанс на повномасштабну війну, оскільки потік газу через Україну в Європу є стримуючим фактором для повномасштабної війни». Мамою клянусь!  

Уявіть себе на місце американського президента: канцлер ФРН Ангела Меркель чітко заявила, що питання добудови газопроводу для неї має принципове значення й попросила вирішити це питання позитивно. Заради чого або кого США мають зіпсувати відносини з найпотужнішою економікою Європи, ключовим партнером по НАТО, де розташовані американські військові бази, підірвати трансатлантичну єдність, підігріти антиамериканські настрої в німецькому суспільстві напередодні вирішальних парламентських виборів?

Дональд Трамп був представником ізоляціоністів, яких традиційно підтримують американські нафто і газодобувні кампанії. Джозеф Байден є глобалістом. Він дивиться на світ крізь призму глобальних балансів і домовленостей, а не крізь гаманець техаських мільярдерів, які все рівно голосують тільки за Республіканську партію.

Послухайте, якщо Зеленський так шкодує за російськими грошима, то навіщо тоді взагалі турбує Вашингтон? Він часом не плутає, де чия каса? Чому б йому тоді не звернутися до Москви? У чому проблема? Путін же ясно дав зрозуміти: чекаємо у будь-який зручний час…

Аби трішки поглузувати з Одного з Найвеличніших Лідерів Світу (с), державний секретар США Ентоні Блінкен дав майстер-клас справжнього єврейського гумору: «Ми справді поділилися з українськими партнерами нашими намірами, що стосувалися трубопроводу. Можливо, ця інформація не дійшла безпосередньо до президента Зеленського…». Як жартували у старому єврейському анекдоті, листа з вашим проханням позичити сто рублів ми не отримали…

Німцям, на відміну від американців, зовсім не до жартів. Зеленському надали високу трибуну на шпальтах провідної німецької газети напередодні виборів до Бундестагу і як він її використав? – По-перше, прочитав німецькому федеральному уряду лекцію, охарактеризувавши політику Берліну на українському напрямку, як «нецивілізоване, несучасне, неправильне ставлення до безпеки людства». По-друге, у черговий раз дорікнув особисто канцлеру ФРН Ангелі Меркель за її неготовність, з одного боку, постачати Україні озброєння, а з іншого боку принести інтереси німецьких фірм – учасників проекту «Північний потік-2» – у жертву київським корупціонерам.

Зеленський, фактично, пропонує Берліну кинути на гроші потужні німецькі промислові концерни, проковтнути всі збитки, «забути» про мільярдні інвестиції в проект «Північний потік-2», заради матеріального забезпечення декількох таємних бенефіціарів «Нафтогазу». Небажання уряду ФРН кинути власних промисловців на п’ять мільярдів євро Зеленський цинічно називає «егоїзмом», що може призвести до Третьої світової війни. Можете собі тільки уявити міру образи та подиву офіційного Берліну.

Між тим, поки Один з Найвеличніших Лідерів Світу (с) мріє про триочкову гру з Байденом у баскетбол, у суровій дійсності з ним ведуть зовсім іншу, дорослу гру. Які ще до біса флеш-роялі? Дев’ять, вісім і король принесуть нам бандероль! Поки Зеленський думає, що це покер, з ним грають в очко. Переважно в Очко Зеленського.  

І що він не робить, за що не береться  –  суцільний перебір. 22 очка, як у картах.

Тільки-но дав кулеметну чергу інтерв’ю західним ЗМІ, де погрожував, просив, молив зупинити будівництво газопроводу в обхід України, і на тобі  – до одинадцяти туз  – 10 червня 2021 року Компанія «Nord Stream 2 AG» зробила коротке офіційне повідомлення: «Морська ділянка першої нитки «Північного потоку-2» механічно добудована. Прокладка була завершена 4 червня 2021року, сьогодні здійснено об’єднання укладених з боку Росії і Німеччини морських секцій газопроводу». З наступного дня мають розпочатись необхідні заходи з попереднього введення в експлуатацію газопроводу для підготовки до закачування газу в трубу.

За вельми короткий історичний час Шостий примудрився переповнити чашу терпіння усіх світових столиць від Пекіна до Вашингтона: «кинути» на гроші китайських інвесторів АТ «Мотор Січ», особисто образити канцлера Німеччини Ангелу Меркель під час відомої телефонної розмови з президентом США Дональдом Трампом, поглузувати з ЕС та НАТО, що, мовляв, ЕС «сиплеться», а в НАТО зібрались суцільні боягузи, регулярно виносити публічні догани лідерам Берліна, Парижа та Вашингтона, особисто образити кума Путіна Віктора Медведчука, встромити ніж в спину сусіда Лукашенка, поставити в незручне становище президента Молдови гангстерським викраденням серед білого дня колишнього судді Чауса…  Оце справжній дипломатичний флеш-рояль!

Натомість, наші західні партнери дуже поблажливо ставляться до Одного з Найвеличніших Лідерів Світу (с), чого б він, як мале дитя, не накоїв. Упевнений, що головна заслуга тут належить Ентоні Блінкену. Цілком можливо, що, доповідаючи своєму президентові про підсумки візиту до Києва, він одним словом зміг зняти усі роздратування, спричиненні безтактними заявами Зеленського у ЗМІ. Він просто пояснив мовою своїх українських предків, що Зеленський  – це типовий «шлімазл», до того ж «мишигине» на всю голову, а на таких не ображаються.

Тільки цим я можу пояснити теплу миролюбну телефонну розмову президентів США та України 7 червня – усього через три дні після хамських і абсолютно недоречних жартів Зеленського на адресу США і Джозефа Байдена особисто в інтерв’ю американському виданню Axios. Будь-хто іншій на місці Зеленського вже потрапив би у «чорні списки» Держдепу, тільки не наш «шлімазл». Нашого навпаки – запросили в липні до Білого Дома, аби тільки припинив істерики та перестав битись головою об стіну.

Гадаєте, наш був задоволений? – Аж ніяк! – «Чому мене не запросили на саміт НАТО у Брюсселі? Чому не запропонували зустріч перед розмовою з Путіним?» Йому ж не поясниш, що світові лідери – люди дуже зайняті, зустрічаються виключно тоді, коли є вірогідність домовитись про щось, а не просто так, щоби робити селфі на фоні історичних будівель. «Хочу бути володаркою морською, щоби служила мені рибка золота й була у мене на посилках…» Одним словом, – «мишигине», як кажуть у нас в Одесі.

Між тим, Ангела Меркель і Джозеф Байден 12 червня провели окрему зустріч на полях саміту G7 в Лондоні. Гарно посиділи, поржали з Зеленського, засвідчили, що відносини США та Німеччини міцні, як ніколи. Канцлер ФРН окремо підкреслила: ситуація з будівництвом газопроводу «Північний потік-2» (після відмови США від основного пакету санкцій) нарешті рухається в правильному напрямку! Україні надали усні гарантії збереження статусу молодшого пасивного партнера в трикутнику Російсько-Німецького кохання. Alles gut!

Зеленський, безумовно, волів би отримати статус активного партнера у газових переговорах, але поки що є тільки вакансія пасивного…

Наш всюдисущий міністр закордонних справ України Кулеба вже «перевзувся» і заявив про готовність вести перемовини зі Сполученими Штатами, які на думку міністра мають (чомусь?) компенсувати Україні упущену вигоду від початку експлуатації «Північного потоку-2». Тобто, неофіційно засвідчив бажання викинути білий прапор і капітулювати у так званій «газовій війні», якщо хтось доплатить кілька копійок «на чай».

Насправді, усе вищевикладене – є закономірним невтішним підсумком двох років ексцентричної «криворізької» дипломатії. Історія повторюється. Одному з Найвеличніших Лідерів Світу (с) перед тим, як волати, наче недорізана собака Баскервілів, на всю галактику, варто було б скористатись хоча би Google, аби дізнатись історію будівництва нашої власної газотранспортної системи.

Рівно 40 років назад, у 1981 році, новообраний президент США Рональд Рейган так само, як і зараз, марно намагався зупинити будівництво газопроводу Уренгой-Помари-Ужгород, оголосивши ембарго на постачання в СРСР нафтогазового обладнання та труб великого діаметру. У червні 1982 року США ввели санкції проти низки західноєвропейських та японських фірм за участь у радянському проекті. Рейган був упевнений, що візьме європейських партнерів за горло, покаже місце цим «куркам» і «вівцям». Тим більшим було розчарування американського президента, коли на саміті G7 у червні 1982 року він опинився у меншості в питанні санкцій. Проти політики США гуртом виступили канцлер ФРН Гельмут Коль, президент Франції Француа Міттеран і навіть «залізна леді» – прем’єр-міністр Великобританії Маргарет Тетчер. Вони пояснили, що не дозволять американській адміністрації втручатись у вільну торгівлю.

Коментуючи свою опозицію американським санкціям, Маргарет Тетчер заявила тоді в британському парламенті: «Справа в тому, що якщо одна, нехай навіть дуже впливова, держава може зірвати виконання укладених контрактів, то я думаю, що це неправильно… Я думаю, що, у кінцевому підсумку, це шкідливо для американських інтересів, оскільки дуже багато хто скаже: немає ніякого сенсу підписувати контракти на поставку матеріалів, машин і обладнання з США, якщо в будь-який момент вони можуть просто скасувати договір».

Уряди європейських країн ухвалили розпорядження для своїх компаній, які дозволяють не підкорятися новим правилам, введеним США, і виконувати контрактні зобов’язання перед Радянським Союзом в звичайному режимі. Апофеозом санаційної війни стало розпорядження уряду Франції від 23 серпня 1982 року компанії «Dresser-France S.A.» здійснити відвантаження трьох компресорів за «Уренгойським» договором. Цікавим було те, що «Dresser France S.A.» була 100% «дочкою» американського виробника компресорів «Dresser Industries Inc.»

Зваживши усі «за» і «проти», ця компанія виконала розпорядження уряду Франції. 26 серпня 1982 року цінний вантаж на борту французького судна було відвантажено з Гавра в Ригу. Сполучені Штати були обурені! Ігноруючи американську лють, кілька днів по тому британська фірма «John Brown» розпочала відвантаження в СРСР шести турбін згідно з контрактом, керуючись указом уряду Її Величності. Потім аналогічні операції демонстративно здійснили італійська фірма «Nuovo Pignone» та німецька «AEG».

Такої демонстративної зради Вашингтон не очікував! Білий Дім опинився в ізоляції серед найближчих партнерів по НАТО. Відносини США та Західної Європи зайшли у глухий кут. Міністр закордонних справ Франції Клод Шессон охарактеризував ситуацію як «прогресуюче розлучення» між США та союзниками в Західній Європі: «Ми більше не говоримо однією мовою. Між нами є значне нерозуміння, і це дуже сумно. Сполучені Штати, здається, абсолютно байдужі до наших проблем. І це основний наш союзник, найпотужніша країна в світі, а ми навіть більше не розмовляємо». Наскільки актуальними лишаються ці слова 40 років по тому!

З рештою, капіталізм переміг американське ембарго, оскільки немає такої в світі сили, щоби зупинила капіталіста у гонитві за надприбутками – 13 листопада 1982 року Рональд Рейган здався й оголосив про знаття санкцій. Газопровід було добудовано із затримкою в два роки наприкінці 1983 року. 1 січня 1984 року сибірський газ трубопроводом Уренгой-Помари-Ужгород урочисто пішов у Західну Європу. На згадку тих подій лишилось історичне фото, де кілька робітників пишуть крейдою на шматку труби: «Вашим санкціям труба, пане Рейган!»

Якщо не встояв навіть сам Рональд Рейган, то чого ви вимагаєте від старого і слабкого Джозефа Байдена? Бізнес є бізнес, нічого особистого.

Звісно, що приємного у цих новинах мало, проте я би не перебільшував масштаб «трагедії».

Те, чого прагне Зеленський від Білого Дому не має нічого спільного з цінностями ліберальної економіки. Якщо ми так часто доречно і не дуже згадуємо про європейські цінності, то я би радив Одному з Найвеличніших Лідеру Світу (с) вчитись принциповості у великих діячів минулого – тієї ж Маргарет Тетчер, Гельмута Коля, Франсуа Міттерана. Перефразовуючи древніх греків, залізна леді могла собі дозволити сказати: «Рейган мій друг, але свобода торгівлі нам дорожче!»