Офшори: Глобальне пограбування під тінню пальм
Офшори — тіньова імперія, що краде майбутнє у суспільства
Уявіть собі паралельний всесвіт. У ньому немає податків на надприбутки, ніхто не ставить запитань про походження ваших мільярдів, а закони написані так, ніби їх диктували найжадібніші корпорації та найспритніші корупціонери. Цей всесвіт реальний. Його ім’я — офшор.
На перший погляд, це просто сонячні острови з пільговим оподаткуванням. Каймани, Бермуди, Британські Віргінські острови — звучить, як реклама раю. Але за глянцевим фасадом ховається ракова пухлина на тілі світової економіки — система, що дозволяє найбагатшим і найбруднішим на руку ставати ще багатшими за рахунок усіх інших.
Офшори — це не хитра лазівка для бізнесу. Це цинічний і добре відпрацьований механізм глобального пограбування.
Кровопускання для світової економіки
Щороку сотні мільярдів доларів, які мали б піти на лікарні, школи, дороги й пенсії, безслідно зникають у тіні офшорів. За оцінками експертів, ідеться про суми, співмірні з ВВП цілих країн. Це не просто втрачені можливості — це пряме пограбування суспільства.
Коли транснаціональний гігант, користуючись вашою інфраструктурою, продаючи вам товари й наймаючи ваших громадян, переводить усі свої прибутки в умовне «ТОВ Роги й Копита» на Бермудах і платить 0% податку, він грабує саме вас. Він перекладає свою частку відповідальності на плечі малого бізнесу та звичайних найманих працівників, які не можуть дозволити собі армію юристів для створення фіктивних компаній.
У підсумку дефіцит бюджету покривається за рахунок підвищення податків для всіх інших або скорочення життєво важливих соціальних програм. Офшори — це насос, що викачує життєві соки з реальної економіки у кишені одного відсотка.
Розсадник корупції та злочинності
Але ухилення від податків — лише верхівка айсберга. Головний товар, який продають офшори, — це анонімність. Саме вона, наче магніт, притягує найбрудніші гроші світу. Наркокартелі, торговці зброєю, диктатори, що розграбували свої країни, і корумповані чиновники всіх мастей — усі вони знаходять у офшорних юрисдикціях тиху гавань для своїх активів.
Розслідування на кшталт «Панамського архіву» чи «Архіву Пандори» зірвали маски з цієї системи, показавши, як світові лідери, що на публіку говорять про боротьбу з корупцією, самі ховають мільйони в офшорних трастах.
Це система, яка дозволяє чиновнику вкрасти гроші, виділені на будівництво лікарні, відмити їх через ланцюжок підставних компаній і зрештою купити на них віллу в Лондоні чи яхту на Лазуровому березі. Офшори — це пральня для злочинного світу, що легалізує крадіжки у промислових масштабах і підриває основи правосуддя.
Двигун нерівності
Зрештою, офшори — це потужний каталізатор глобальної нерівності. Вони створюють двокастову систему: для надбагатих, які живуть за власними правилами, і для всіх інших, змушених нести повне податкове навантаження.
Поки медсестра, учитель чи інженер чесно сплачують податки з кожної заробленої копійки, власник корпорації виводить мільярди, не вносячи в спільну скарбницю майже нічого.
Це не просто несправедливо. Це руйнує суспільний договір — негласну угоду про те, що всі роблять внесок у спільне благо. Коли люди бачать, що еліта відкрито ігнорує правила, обов’язкові для всіх, віра в державу, закон і справедливість зникає.
Зростає соціальна напруга, поляризація та гнів, що виливаються у політичні кризи й суспільні потрясіння. Офшори — це отрута, яка роз’їдає довіру й руйнує тканину суспільства зсередини.
Час платити за рахунками
Світ більше не може дозволити собі цю чорну діру. Існування офшорів — це не економічна необхідність, а політичний вибір. Вибір на користь багатих і впливових — проти інтересів 99% населення планети.
Покласти край цьому можливо. Потрібні жорсткі санкції проти «податкових гаваней», створення глобального реєстру бенефіціарних власників, який зробить неможливою анонімність, та запровадження єдиної мінімальної ставки корпоративного податку в усьому світі. Це потребує політичної волі, якої так довго бракувало світовим лідерам.
Але питання стоїть руба: або ми закриємо цю глобальну «пральню», змусивши найбагатших сплачувати свою справедливу частку, або мовчки спостерігатимемо, як світ усе глибше занурюється в прірву нерівності й корупції. Третього варіанту немає.
