Ольмецька Мексика — загадка доколумбової епохи
Центральноамериканський регіон, простягається на південь від сучасної Каліфорнії до північного Гондурасу. І трохи південніше до Нікараґуа.
Декілька спільнот, яких сьогодні науковці прирівнюють до цивілізацій, процвітали тут, починаючи від 3000 року до Різдва Христового. Однією із перших відомих дослідникам культур у Мезоамериці були ольмеки, які жили на теренах сучасної Мексики та Ґватемали приблизно 1200-400 роках до Різдва Христового.
На тепер існує дуже мало письмових джерел, які б допомогти історикам повністю зрозуміти цю цивілізацію. Наскільки ми знаємо, ольмеки створили першу на обох континентах Америки імперію, основану на родючих землях, схожих на долину Нілу чи межиріччя Тиґру з Євфратом.
Ольмеки були дуже винахідливими й використовували багато природних ресурсів регіону, включаючи каучук і кукурудзу. Їхнім головним містом був Теночтитлан, що за добу пізнього Середньовіччя стане головним адміністративним центром ацтекської держави.
Місто розташовувалося на великих сільськогосподарських угіддях із церемоніальним осердям, населення якого могло досягати мінімум 13 тисяч осіб. Ольмеки були знаними торговцями та взаємодіяли з іншими культурами Мезоамерики, аж до долини Колорадо на півночі та гори Аконкаґуа на півдні.
Ольмеки найбільше відомі своїми колосальними кам'яними головами, які вони вирізали; скульптури мають висоту від 3 до 11 футів та важать до 28 тонн. Історики вважають, що пам'ятники є портретами могутніх правителів ольмеків, які до всього мали політеїстичну релігію включаючи щонайменше 8 богів і, схоже, жерці та шамани були важливими постатями в їхньому суспільстві.
Ольмеки, ймовірно, були винахідниками мезоамериканської гри у м'яч, також відомої як pok-tá-pok — це один із найраніших відомих видів спорту, в який грали за допомогою гумового м'яча і кам'яних воріт. Взагалі ольмецька культура вважається «материнською цивілізацією» для решти у Мезоамериці.
Нащадки — майя та ацтеки, перебували під сильним впливом характеристик ольмеків. Водночас сапотеки, що прийшли на зміну ольмекам приблизно у 500 році до Різдва Христового намагалися наслідувати занепалу цивілізацію; вони також мешкали у долині Оахака.
Це було землеробське суспільство зі багатьма добре розвиненими містами. Їхнім найбільшим містом був Монте-Альбан, в якому проживало понад 25 тисяч осіб та які першими створили систему писемності у регіоні.
Сапотеки були ремісниками та створювали унікальні ювелірні прикраси для правителів. У них також була складна політеїстична релігія із двома головними богами: Кочі-хо (бог дощу) і Кокі-хані (бог світла), для яких приносили людські жертви під час своїх релігійних ритуалів.
Сапотеки використовували піраміди, будівництво яких пізніше перейняли ацтеки та майя. Археологи не впевнені у точній причині занепаду як ольмекської, так і сапотекської цивілізацій, але дані показують, що це могло бути викликано змінами навколишнього середовища, зокрема тривалою посухою.
Однак їхні сліди не зникли повністю, були перейняті ацтеками, котрі стали домінувати в регіоні за доби Середньовіччя. Вони були нарешті повністю завойовані іспанцями, що вдерлися, на початку 1500-х років, заснувавши свою колоніальну імперію й давши початок мексиканському народові.
Своєю чергою, медіаагенція «Останній Бастіон» нагадує, як нещодавно у Мексиці відкопали храм змієподібному божеству. Руїни споруди, знайдені у джунглях, вірогідно збудували у 1000 році до Різдва Христового, вона є одним із перших культових споруд майя.
