Рівень насильства у Месопотамії був меншим за теперішнє у світі
Особисті листи доводять, що науковці спотворювали дійсність, пишучи про Шумер, Аккад, Ассирію і Вавилонію. Слід переглянути історію.
Як наголошують американські дослідники старовини Стівен Ґерфінкл і Сет Ричардсон на шпальтах видання Journal of the Economic and Social History of the Orient, їхні колеги навмисно демонізували держави у межиріччі Тиґру та Євфрату. Вони розглянули рівень насильства у регіоні впродовж 2012-1595 років до Різдва Христового.
Сучасна історіографія схильна однобоко припускати, що терор і репресії були основними рушійними силами формування перших цивілізацій, перш за все на Близькому Сході. Ця ідея, яку просувають теоретики від Томаса Гоббса до Чарльза Тіллі, домінувала в інтерпретаціях раннього розвитку держави.
«Ми відповідально поставилися до питання і вирішили оскаржити цю виставу. Наша мета полягає у пропонуванні альтернативного погляду на насильство в Месопотамії добу середнього бронзового віку. Ідея про те, що ці стародавні держави, як Шумер чи Аккад, були побудовані на насильстві, не відповідає історичній правді.
Замість культури, в якій панувала фізична жорстокість, основним соціальним регулятором стали репутація та страх суспільного остракізму. Нам вдалося довести, що образ залитої кров'ю Месопотамії багато в чому став результатом надмірної уваги до виняткових джерел, таких як військові оповідання та царські написи», — пояснюють науковці.
Пропаганда царів Ура, Лаґаша, Аккада, Урука і Вавилона зображувала військові кампанії та показові покарання, але аналіз адміністративних записів та особистих листів того періоду доводить, що державне та суспільне насильство насправді було рідкісним явищем. Месопотамські правителі не практикували внутрішнього терору, на відміну від тиранів XV-XXI століть.
«Ми наново вивчили джерела вказаної історичної доби. Після цього встановили, що справедливість і вирішення конфліктів у містах-державах межиріччя Тиґру й Євфрату ґрунтувалися на економічних компенсаціях та соціальних санкціях, а не на фізичних покараннях.
Наприклад, у випадку з царством Ур III династії написи й назви років увічнюють воєнні перемоги. Але листи та адміністративні документи показують, що внутрішнє суспільство цих міст було організовано навколо принципів співробітництва і мирного вирішення суперечок», — стверджують науковці.
Яскравим прикладом цієї відмінності є правовий кодекс царя Ур-Намму, який, хоч і включав пункт про страту за певні злочини, проте насамперед віддавав перевагу штрафам і компенсаціям. Нове приголомшливе дослідження підкреслює першорядну роль репутації (соціального статусу й іміджу) як механізму контролю суспільства.
Застосування остракізму чи втрата престижу виявилися більш ефективними санкціями, ніж застосування сили. Цей феномен проілюстрований на прикладі торговця Еа-Насіра, чия погана репутація в Урі призвела до значних фінансових втрат і неможливості ефективно продовжувати свій бізнес.
«Листи, надіслані Еа-Насіру його діловими партнерами, не містять погроз насильства, а скоріше закидають звинувачення у ненадійності та висувають попередження про погіршення його суспільного іміджу. Це зовсім протилежне тлумачення минулого, ніж до тепер панує у середовищі істориків», — додають науковці.
Месопотамські юридичні тексти, такі як Кодекс Хамурапі, далекі від того, щоби бути збіркою жорстоких покарань, — по суті були деклараціями принципів, які рідко застосовувалися на практиці. Лише дрібка задокументованих судових справ на той час показує застосування фізичних покарань; більшість суперечок вирішувалося за допомогою штрафів, реституцій і угод між сторонами.
Щобільше, нове дослідження американських науковців показує, що смертна кара і завдання каліцтв, коли присутні у законах, були зарезервовані для серйозних злочинів, і їх застосування залежало від політичних та соціальних критеріїв. У багатьох випадках ці покарання були скоріше стримувальним елементом, аніж реальною практикою.
Фактично, Стівен Ґерфінкл і Сет Ричардсон розвінчують усталене й застаріле бачення Месопотамії, керованої систематичним насильством, однак представляють модель, в якій соціальне регулювання залежало від репутації та економічних санкцій, ніж від фізичного примусу. При цьому науковці закликають до переоцінки традиційних моделей формування держави й визнання того, що стабільність перших цивілізацій могла ґрунтуватися на менш жорстоких формах контролю.
Своєю чергою, медіаагенція «Останній Бастіон» нагадує читачам, що трипільці були торговими партнерами шумерів та аккадців. Красномовним доказом контактування жителів Месопотамії із трипільцями слугують безліч знайдених на Поділлі артефактів.
