Еліта давнього Єґипту і Фінікії походила з Індокитаю
Усталені з XIX століття теорії дослідників цивілізацій давнього світу нині потребують, якщо не перегляду, то хоча б істотного уточнення.
На цьому наполягає старший науковий співробітник Інституту історії Академії наук Татарстану (у вигнанні) доктор Рафаель Мухаметдінов, повідомляє інформаційна агенція "Останній Бастіон".
За його словами, панівні верстви Єґипту і Фінікії помилково визнано автохтонними, які завдяки вигідному географічному та кліматичному положенню територій свого розселення змогли створити найбільші цивілізації минулого.
Науковець стверджує, верхівки цих двох давніх держав Близького Сходу з'явилися у результаті – або злиття, або дуже тісної культурної взаємодії місцевого корінного населення із деякими прибулими з Індокитаю народами азійського походження.
«Швидше за все, чужинці були представниками деяких культур, пов'язаних із мореплавством, торгівлею та будівництвом жител. Здається, що східноазійські частини як давньоєгипетського, так і ханаанського (чи пак фінікійського) народів у різні історичні періоди прибули морським шляхом через Цейлон із прибережних районів Південно-Східної Азії.
Можливо, надалі вони могли встановити торговельні та культурні зв'язки між собою. Мені вдалося реконструювати приблизний шлях: відправною точкою були сучасні індокитайські країни В'єтнам, Камбоджа і Таїланд, далі прибульці морем допливли до теперішньої Шрі-Ланки та західного узбережжя Південної Індії.
Затим, одні відпливли через Арабійське море та Аденську протоку до Єґипту, інші ж припливли до узбережжя Лівану через Перську затоку і Месопотамію. Про цей напрямок їхньої міграції говорить той факт, що у 1500 році до Різдва Христового в Єґипті вже використовували в їжу корицю, а ця пряність зростала на той час тільки на Цейлоні», – зазначив Рафаель Мухаметдінов.
Дослідник давнини пояснює, що ці морські народи, які могли спілкуватися малайськими мовами, спочатку освоїли Індійський океан і допливли аж до острова Мадаґаскар близько 1000 року до Різдва Христового, взявши участь в етногенезі тамтешніх племен.
Звідси не дивний той факт, що в описах Платона й у письмових переказах народу майя про легендарну Атлантиду існують дивовижні збіги: і в тому, й іншому джерелі йдеться про 10 країн, поглинених водами Великого океану.
«У майянських переказах указано навіть чисельність населення цих країн, що становила 64 мільйони осіб. Річ у тому, що відомості про Атлантиду еллінський мислитель Платон дізнався із записів свого діда, який почерпнув ці відомості від... жерців стародавнього Єгипту.
А тепер важлива заувага: ці прибульці з Азії антропологічно були близькі до монголоїдів! Такими були представники однієї з династії фараонів Єґипту, і навіть перші ханаанці (фінікійці). У світлі цієї ідеї цікаво й те, що єґиптяни називали ханаанців азійцями, хоча цим словом вони могли означати всі найближчі до себе народи, хто жив на схід від Синайської пустелі.
Але чітким доказом монголоїдності фінікійців служить кольоровий давньоєґипетський барельєф. Він зображує представників цього народу, які знаходяться на морському судні», – наголошує старший науковий співробітник Інституту історії Академії наук Татарстану (у вигнанні).
Натомість традиційно вважається, що давні єґиптяни за мовою належать до афразійської (інакше семіто-хамітської) мовної макросім'ї, проте, у багатьох творах єґипетського мистецтва обличчя фараонів і знаті, а також обличчя Сфінкса мають явно монголоїдні риси, властиві народам сучасного Індокитаю.
«Наведу конкретні приклади: фараони Тутмос I, Тутмос IV, Аменмес. Як не дивно, цей очевидний факт майже не досліджений єґиптологами та ніби навмисно обходиться стороною. Про чужинський характерне тільки династії фараонів, а й еліти говорить і несподіваний, вибуховий характер появи цивілізації на Нілі.
Наприклад, британський археолог Девід Род вважає, що перші єґиптяни припливли на кораблях із Шумеру спочатку до країни Пунт [сучасний Ємен – прим. ред.], де вони жили протягом кількох поколінь, а потім допливли до Верхнього Єґипту. На стінах одного з храмів можна побачити панораму торгової гавані Пунта, де видно африканці, але серед пунтійців чимало людей азійського типу.
Звичайно, коли прибульці з далекої Азії, певний період проживши в районі Аденської протоки з'явилися на Нілі, вони становили незначну меншість серед місцевих хамітських (предки сучасних берберів, нубійців і сомалійців) племен, але вони були на значно на вищому щаблі розвитку. Згодом, засвоїли мову тубільців і злилися з ними не лише у мовному відношенні, а й частково антропологічно. Ці азійці стали панувати над автохтонами», – вважає доктор Мухаметдінов.
Є ще деякі факти, які говорять про азійське походження єґиптян; наприклад, тогочасні чоловіки привілейованих верств та діти до 12 років голили голови, деякі ще й носили перуки, а у багатьох були рідкі "цапові" борідки, характерні для вихідців зі Східної Азії.
«Голити голову наголо – не властиво семіто-хамітським народам. Не властиве також естетиці семіто-хамітам використання яскравих фарб світлих тонів при створенні творів образотворчого мистецтва, яке ми спостерігаємо у стародавньому Єґипті (наприклад, виконаний у кольорі бюст Нефертіті).
Ця яскравість радше характерна для мистецтва народів Південної та Південно-Східної Азії з її соковитою тропічною рослинністю та яскравим забарвленням у місцевих тварин. Також не є характерним для семіто-хамітів зведення над могилою насипних курганів, штучних пагорбів чи поховання померлих на вершинах гір. А у стародавньому Єґипті, як відомо, над могилою будувалися піраміди (велетенський різновид кургану), а фінікійці ховали та проводили свої обряди на гірських маківках, які в них вважалися священними.
Поклоніння горам і курганна традиція спочатку виникла у центральних районах Євразії, звідки вона поширилася спочатку у північній, а потім у центральній і південній частинах Китаю. Далі через Південний Китай ця традиція перейшла до деяких народів Південно-Східної Азії», – підсумовує своє дослідження академік із Татарстану.
Як раніше вже повідомляла медіаагенція "Останній Бастіон", наперекір поширеній думці, у теперішній Греції немає жодного великого населеного пункту із переважно власне грецькою назвою.
