Ормуз на межі вибуху: США і Китай наближаються до зіткнення
Пентагон під тиском: на сцену виводять адмірала як знак кризи.
На 47-й день війни на брифінгу Пентагону вперше до трибуни вивели й командувача Центрального командування адмірала Купера, який керує операцією Epic Fury з Флориди.
Це крок поза звичним протоколом. Досі цей глобальний брифінг проводили лише міністр оборони та голова Об’єднаного комітету начальників штабів. Підключення до нього оперативного командувача свідчить, що події на театрі воєнних дій безпосередньо винесено в центр уваги, а лінію відповідальності зроблено більш наочною.
На тлі значного репутаційного зносу тандему Хегсета й Кейна вони, вочевидь, вважали за потрібне вивести поруч із собою третю фігуру.
У значній частині брифінгу на перший план виходили політичний наратив і моральний акцент на адресу моряків, тоді як технічним деталям блокади було приділено лише обмежену увагу.
Єдина конкретна цифра, озвучена головою Об’єднаного комітету начальників штабів, полягала в тому, що 13 суден намагалися прорвати блокаду і були зупинені. Це вказує на те, що напруженість на місці вища, ніж може здаватися збоку.
З іншого боку, заява Дональда Трампа про те, що «Китай більше не зможе користуватися Ормузом», має вкрай провокаційний характер. Після таких слів перетворення пасивної підтримки Китаю на активну військово-морську присутність, забезпечення ескорту торговельним суднам і розміщення в регіоні бойових кораблів стають уже не просто ймовірністю, а очікуваним сценарієм.
У такій обстановці навіть найменше зіткнення між американськими та китайськими силами на морі — особливо у випадку спроби огляду або загрози застосування зброї — може миттєво перевести кризу на вищий рівень.
Водночас поглиблюється розкол і всередині Заходу. Готовність європейських країн виконувати міжнародні рішення, ухвалені щодо Біньяміна Нетаньягу, а також голоси проти деяких військових поставок «Ізраїлю» в Сенаті США свідчать, що лінія Вашингтон—Тель-Авів уже не є такою беззаперечною, як раніше.
У міру того як світ дедалі глибше занурюється в енергетичну та логістичну кризу, тиск на США й «Ізраїль» зростатиме. Хоча США і намагаються позиціонувати себе як глобального постачальника енергоресурсів, вони не мають можливостей самотужки компенсувати дефіцит, який виникне у разі виведення Ормузької протоки з гри. Тепер цю реальність бачать уже не лише держави, а й ринки.
У підсумку поява командувача CENTCOM на сцені — це не просто військова деталь, а очевидна ознака наростання кризи, розширення ланцюга відповідальності та дедалі більшого звуження простору для маневру.
