Піднесення Китаю: чи винен Генрі Кіссінджер?

Недавно спочилий ветеран американської дипломатії зумів замирити капіталістів і комуністів. Але і спадок його теж поступово відмирає.

Про це йдеться в аналітичному матеріалі на шпальтах видання The Epoch Times. Журналісти вирішили оцінити роль і вплив 56-го Державного секретаря США на світовий порядок.

В інтерв'ю Фаріду Захарії на CNN у листопаді 2021 політик, дипломат і геополітичний консультант Генрі Кіссінджер відповів на запитання, чи очікує він, що комуністичний Китай вдереться на Тайвань, таким чином: «Я не очікую тотального нападу на Тайвань протягом, скажімо, 10-річного періоду, наскільки я бачу».

А якщо Кіссінджер помиляється? Можна стверджувати, що КНР є однією з найсильніших країн у світі, як у військовому, так і в економічному плані. Комуністична партія Китаю діє із великою мірою безкарності під проводом хитрого, але войовничого диктатора, який прагне глобального панування.

Це передбачає захоплення Тайваню та витіснення США із геополітичного трону назавжди й обидві ці амбіції цілком можливі. Адже з усякого погляду сумнозвісна таємна зустріч Кіссінджера, яка відбулася 50 років тому, відкрила двері для панівного, більш деструктивного Китаю.

Ніколи не слід забувати про роль Кіссінджера у сприянні підйому комуністичного Китаю! В інтерв'ю CNN Кіссінджер, який працював держсекретарем США і радником з національної безпеки у президентських адміністраціях Ричарда Ніксона та Джеральда Форда, на запитання, чи змінилося щось із 1970-х років, він знову відповів «ні».

«Я вважаю, що кінцеве об'єднання Тайваню та Китаю, остаточне створення єдиного Китаю є метою китайської політики. Як це було з моменту створення нинішнього режиму і так, ймовірно, було б у будь-якому китайському уряді, оскільки Тайвань вважається історичною частиною Китаю, яка була захоплена Японією силою. Саме з такою ситуацією зіткнулися ми з Ніксоном, коли вперше почали контактувати з Китаєм», — сказав Кіссінджер.

Почавши контакт із Пекіном, Кіссінджер, мимоволі чи ненавмисно, допоміг створити справжнього монстра; у 1971 році він здійснив таємну поїздку до КНР. Загальнодоступні документи демонструють багато способів, якими колишній державний секретар і колишній президент Ніксон дозволив Компартії Китаю зміцнити свою владу.

Успіх подорожі Кіссінджера на відверто ворожу територію, яка проклала шлях до поїздки Ніксона у КНР у 1972 році, залежав від одного: визнання урядом США того, що він не зацікавлений ні в «двох Китаях», ні у рішенні «один Китай, один Тайвань». Це був доконаний факт.

9 липня у своїй історичній розмові з тодішнім прем'єр-міністром Чжоу Еньлаєм Кіссінджер дав Китаю те, чого він так відчайдушно хотів. Дипломат заявив, що уряд США «не виступає за рішення «двох Китаїв» або рішення «один Китай, один Тайвань».

Еньлай, явно задоволений почутим, відповів: «Перспектива вирішення та встановлення дипломатичних відносин між нашими двома країнами є обнадійливою». Пекін міг святкувати геополітичну перемогу.

Кіссінджер відкрив зустріч сумнозвісними словами: «Ми прийшли до Китайської Народної Республіки із відкритим розумом і відкритим серцем». Такі відкриті уми та серця відкрили двері до сучасного Китаю, країни, яка становить загрозу існуванню як для Тайваню, так і для США.

В інтерв'ю CNN Кіссінджер сказав, що Китай пройшов довгий шлях із відтоді, як він вперше відвідав цю країну. Тоді це була «бідна і слабка», але водночас дуже «напориста країна»; натомість зараз — «це досить багата, досить сильна і все ще досить напориста країна». Дійсно!

Коли ж Кіссінджер і Ніксон фактично погодилися віддати Тайвань Компартії Китаю, вони надіслали Пекіну недвозначне повідомлення: «Дій, як хочеш. Просто дайте нам доступ до ваших ринків. Натомість ви можете отримати доступ до нашого».

Компартія Китаю погодилася, і ось ми тут. Справа не в тому, що та подорож ніколи не мала відбутися; а в тім, що США, тоді наймогутніша країна світу, повинні були висунути більше вимог.

1971 рік відкрив новий світанок у китайсько-американських відносинах, дозволивши Китаю приєднатися до ряду впливових глобальних економічних організацій, включаючи Світову організацію торгівлі (СОТ). З моменту вступу до СОТ у 2001 китайський режим посилив свої зусилля, щоб впливати на світ у найпідліший спосіб.

Від ініціативи «Один пояс, один шлях», яка обтяжує країни-учасниці неймовірним рівнем боргу, до експорту високоінвазивних цифрових технологій стеження, КНР стала єдиною крамницею для деструктивних товарів і послуг. Дружній візит Кіссінджера призвів до процвітання Китаю, але це економічне процвітання додало легітимності правлінню компартії Китаю.

Чи винен Кіссінджер? — Не повністю. Але він, безумовно, відіграв свою роль у створенні сучасного Китаю, і цей факт варто повторювати знову і знову.