Плюшевий антистрес
Монстрик із великими очима: Чому Лабубу стала сенсацією України
Багатьом уже знайома іграшка Лабубу – кумедна, трохи моторошна істота з великими очима та зубастою усмішкою, яка вже стала обʼєктом колекціонування мільйонів фанатів по всьому світу. У 2025 році Labubu дісталася й до України — і одразу викликала ажіотаж серед покупців. Labubu — це щось середнє між ельфом, кроликом і маленьким монстром. У неї величезні очі, загострені вуха, пухнасте тіло і фірмова широка посмішка з девʼятьма зубами. Зовнішність поєднує милість і химерність, що робить її привабливою як для дітей, так і для дорослих.
Існує сотні варіацій Labubu — від русалок і космонавтів до героїв аніме чи новорічних образів. Усі фігурки мають впізнаваний стиль, але кожна — з індивідуальним характером. Дизайн часто включає яскраві кольори, костюми, блискітки або текстильні елементи.
Персонажа Labubu створив гонконзький художник Кейсен Лунг у 2015 році як героя казкового світу The Monsters. Спочатку це була ілюстрація з дитячої книжки, але згодом Лунг переніс свого монстрика у фізичний світ — завдяки співпраці з дизайн-студією How2Work зʼявилися перші іграшки.
Справжній прорив стався, коли Лунг підписав угоду з китайською компанією Pop Mart — виробником колекційних фігурок. Саме вони запустили Labubu у масовий продаж у форматі blind box — запечатаних коробочок-сюрпризів, де ніколи не знаєш, яка саме фігурка всередині. Цей формат миттєво викликав ажіотаж.
Лабубу у світі, де «живе» — частіше те, що заряджається, а не те, що дихає, — стала справжньою сенсацією. Монстрокролик, за даними Financial Times, обійшов за продажами навіть Barbie і Transformers разом узяті.
Також йдеться про те, що і діти, і дорослі обіймають Лабубу в середньому 213 разів на день.
Цифра, яка з першого погляду виглядає мімішною, насправді — сумна статистика глибокої компенсації втрати й відсутності дотиків у світі, де люди ховаються за аватарками. Це — спроба дотиком повернути собі себе. Спроба зачепитися за щось м’яке у світі, який уже давно став суцільно цифровим і жорстоким…
В Україні Лабубу тільки набирає популярність, проте маємо й власне «плюшеве заспокійливе» — Капібару. У той час, коли війна триває, ракети падають, а батьки — військові, волонтери, цивільні — а іноді й друзі йдуть у Засвіти, іграшки завжди мовчки залишаються.
Сьогодні діти не стільки граються, скільки споживають. Бо кількість часу, який дитина проводить у TikTok, уже вдвічі перевищує кількість часу з батьками (Ofcom, 2024). Вони взаємодіють із сенсором, а не сенсом. У них зникає здатність до прив’язаності, бо вона не встигає сформуватись… Вочевидь, тому і Лабубу, і Капібара перетворюються на своєрідний антигаджет. І він якимось чином повертає увагу поколінню Альфа, яке взагалі не знає, що таке любов без Wi-Fi.
У 2025 році емоційна ізоляція визнана однією з головних загроз ментальному здоров’ю в Європі (WHO, 2025). А найбільший брак чогось у дорослого населення — це не про гроші, а про відсутність тілесного тепла. У середньому дорослий українець щодня отримує менше трьох секунд фізичного контакту.
Ми перестали обійматись, торкатись співрозмовника і завжди тримаємо кордони своєї безпеки.
У постковідному, поствоєнному, гіперцифровому світі тіло стало чимось незручним. Його треба тренувати, фільтрувати, приховувати, соромитись і не наражати себе на булінг. Ми, на жаль, залишили емпатію, як іграшку дитинства — десь між першою смертю героя в Pokémon та першим втраченим другом у Facebook чи TikTok… І на фоні цього дефіциту з’являється «монстрик» чи дивна «тваринка» — компактне, м’якеньке, приємне «щось», якого можна тримати, якого можна торкатись і притискати, якому можна віддавати свою тривогу, з яким зручно і говорити, і лаятись, і плакати.
Тому ці Лабубу чи Капібари — це зовсім не про іграшки. Це — про гучний сигнал. Це — колективне «плюшеве заспокійливе», яке кричить про справжні потреби.
На нього варто звернути увагу. І, поки світ міряє успіх мільярдами чи політичними іграми, можливо, варто спробувати по-іншому. Почніть обійматись та згадувати, що ми — незламні українці, і ми — люди!
Якщо ви читаєте це зі смартфона, відкладіть його, будь ласка. І, для початку (розумію, що обійми з незнайомцями на вулиці можуть бути недоречні), посміхніться комусь, хто поруч.
