Полтавські військові про Крим, безпеку країни, армію, героїзм і… зраду

Полтавські військові  про Крим, безпеку країни, армію, героїзм і… зраду

Аналізуючи події в Криму, де триває російська агресія, ми звернулися до полтавців – колишніх військових із запитанням: «Як вони оцінюють дії українських вояків в умовах, що склалися?». І ось які відповіді одержали. 

Олександр Кухарук,

капітан запасу:

-Мені як колишньому військовому багато чого не зрозуміло в діях наших військових у Криму. Не знаю достеменно, які там були накази, окрім звичного «Тримайтеся!», але позиція керівництва за багатьма ознаками якась доволі заплутана. Ну, це нагадує перші дні Великої Вітчизняної, коли був наказ Сталіна «не піддаватися на провокації». Так і тут: «зелені чоловічки» разом з місцевими кримськими бандитами захоплювали військові частини, а нашим солдатам казали «не піддаватися на провокації»!     

 Сергій Мироненко,

колишній військовий льотчик:

 -З огляду на ситуацію, я б пропонував частково відновити… операцію «Френтік», 70-річчя якої відзначатиметься цього року. Тобто знову перетворити наш військовий аеродором на авіаційну базу союзників по антигітлерівській коаліції. Якщо ми свої стратегічні бомбардувальники частково передали Росії, а решту «порізали» (спостерігати за цією процедурою» до Полтави прилітав навіть колишній посол США), то нехай тепер американці і гарантують нашу безпеку, перебазувавши хоча б парочку своїх літаків до Полтави.  

 Олександр Долгополов,

сержант запасу:

 -Я свого часу служив у Миколаївській області, де довелося охороняти ракетні шахти. Добре пам’ятаю рядки Статуту караульної служби, де все чітко розписано, як має діяти той же вартовий.  «Стій, хто іде?», попереджувальний постріл і далі на ураження…А начальник караулу  піднімає караул і доповідає начальству. Вартовий же не повинен був зв’язуватися з… головнокромандувачем, аби запитати: стріляти йому чи не стріляти? А у нас у Севастополі навіть кораблі захоплювали без єдиного пострілу. Як це можливо, мені, наприклад, не зрозуміло.  Адже були випадки, коли навіть екіпажам торгових суден вдавалося «відбиватися» від тих же сомалійських піратів, а тут виходило все якось дуже підозріло мирно.  Може хтось із моряків підкаже: чи можуть 20 чоловік захопити бойовий корабель без жодних жертв при тому, що особовий склад цього нападу чекає???

  Сергій Іваненко,

колишній матрос:

 -Я думаю, що після відомих подій у Криму, захоплення Росією кораблів українського флоту і перебазування частини кораблів до Одеси, нині саме час створити там і американську військово-морську базу! Тим паче, що можливості нашого флоту в Чорному морі тепер обмежені...

 Григорій Дмитренко,

підполковник у відставці:

 -При всій повазі до героїзму українських військових, подумалось - їх було в Криму 10 000 багнетів. Росіяни загарбали півострів, натомість наші військові в Криму не зробили жодного (!) пострілу... Чи потрібно утримувати військо, яке не чинить збройного опору загарбникам...? І ще одне: а ви впевнені, що у разі потреби наші війська на півдні та сході відкриють таки вогонь по агресору, а не поводитимуть себе як їхні кримські колеги??? Я розумію, що у багатьох там сім’ї, квартири, люди змушені думати і про їхню безпеку і про власне майбутнє. Але… Чого гріха таїти, серед наших військових виявилося й немало зрадників. Найгірше те, що серед них немало було й командирів. Варто згадати лише командувача флотом Березовського, який щойно після призначення сам почав агітувати свої частини… переходити на бік загарбників. Утім чого дивуватися, адже й попередній міністр оборони Лєбедєв, за деякими даними був громадянином Росії, а його попередник Соломатін лише не так давно прийняв українське громадянство. Тому скажу так: «Героям слава! Зрадникам ганьба!».