Поминки за ОДКБ
16 травня стало важливим днем у геополітичній історії РФ. Але за давньою російською традицією, ліс ховають за деревами подробиць.
Фактично, московська зустріч 6 лідерів держав-членів ОДКБ зафіксувала фактичну смерть цієї постсовєцької структури. Ташкентський пакт – це вже не лебідь, рак і щука, а братська могила, з якої всіма силами хочуть вирватися країни-заручники росії.
Організація пройшла тривалий процес внутрішнього розкладання й у результаті виродилася у збіговисько, де німі намагаються донести свої побоювання глухим. Москва не здатна диригувати оркестром навіть із третини республік колишнього СССР, що є геополітичним вироком путінізму.
Коли в інформаційний простір вкидаються бравурні тези про те, що ОДКБ скоро розшириться шляхом приєднання десятка нових членів, це викликає не просто злу іронію, а страх за майбутнє самої РФ. Важко повірити, що Казахстан чи Кирґизстан зрадіють членству самозваного утворення "ДНР" у блоці.
А руйнування територіальної цілісності України ставить під сумнів монолітність самої росії. Адже на обширі від Калінінграда до Владивостока існують десятки проблемних суб'єктів готові до суверенізації (читаймо, дезінтеграції та фрагментації російської держави – прим. ред.).
Однак це ще попереду, а поки – за одним столом путінські гості з ОДКБ закочували очі від здивування й туги, коли слухали сентенції недофюрера про "превентивне" вторгнення в Україну. Ще ніколи господар росії не виглядав таким жалюгідним і відчуженим, як у ці травневі дні.
Дивна ситуація, коли присутнім, у кожного з яких купа своїх проблем, нав'язують тему міфічного українського "фашизму" та створення "компонентів" біологічної зброї поблизу периметру їхніх кордонів. Москва, яка провалила план "спецоперації", намагалася схилити країни ОДКБ до самочинного auto da fe у цій трясовині, але отримала рідкісного відкоша, що рельєфно підсвітив глибину ізоляції Кремля.
Владімір Путін настільки непривабливий, що основну масу чолобитних озвучував його посіпака Олександр Лукашенко. Під час московської зустрічі білоруський агрофюрер заявив наступне:
«Без якнайшвидшого згуртування наших країн, без зміцнення політичних, економічних, військових зв'язків – нас завтра може не бути».
Мовляв, терміново потрібно допомагати Кремлю боротися з НАТО, необхідно сформувати "єдиний фронт" всередині ОДКБ. Але лобізм Лукашенка зазнав оглушливого провалу.
По-перше, удар припав, звідки білоруський холуй бункерного щура навіть не чекав. Путін власним ротом дезавуював антинатовський випад картопляного адвоката:
«Росія не має проблем із Фінляндією та Швецією. Їхній вступ до НАТО не створює для нас безпосередньої загрози».
Навздогін незручне питання для пуйла – а яку ж загрозу становила на 24.02.2022 Україна, якій навіть ніхто не обіцяв вступу до Північноатлантичного альянсу? Виходить, путінці просто захотіли зробити криваву лазню у сусідній країні, і тепер таке може повторитися будь-де.
По-друге, "єдиний фронт" ОДКБ наважився своїми критичними зауваженнями вірменський прем'єр-міністр Нікол Пашинян. Про яку єдність може йтися, якщо учасники московського зібрання не лише відмовилися захищати свого союзника, а й продавали зброю ворогові Єревана?
Щодо середньоазіатських республік, то у них своя атмосфера. Кирґизи воюють із таджиками, тим часом у таджиків у Гірському Бадахшані розростається антиурядовий заколот, а казахи самі побоюються стати новою жертвою російської агресії.
І це все на тлі розростання афґанської загрози. Адже фундаменталістам із руху "Талібан" тісно на підконтрольній їм території, де погіршується економічна та гуманітарна криза.
Однак безглузде і жорстоке російське вторгнення в Україну надихає воїнів Аллага рухатися на Північ. Їхня мета зрозуміла – "звільнити побратимів від ярма шайтанського секуляризму".
Проблема "талібанізації" Середньої Азії серйозно непокоїть президента Казахстану Касима-Жомарта Токаєва. Він думає зовсім не про міфічну загрозу НАТО, а про розвал горезвісної росії воїнами під чорними прапорами.
Поки ФСБ РФ фабрикує справи про "український слід", ісламські радикали повсюдно нарощують свої м'язи, готуючи ґрунт для операції "Північний джихад". Тут і казочці кінець, а хто прочитав, той зрозумів – ОДКБ довів власну недієздатність.
Своєю чергою, як раніше вже повідомляв "Останній Бастіон", розпад РФ так само неминучий, як і розвал СССР. Уже зараз світ має готуватися до тієї миті, коли штучне державне утворення під назвою росія повторить долю свого попередника.
