Популісти Фінляндії говорять про визволення Карелії, решті фінам — РФ як «добрий сусід»
Колективна пам'ять корінних жителів країни тисячі озер досі травмована. Хоробрість і винахідливість фінів легендарні, як і колабораціонізм.
Таку заяву зробила позаштатний науковий співробітник Програми трансатлантичної оборони та безпеки Центру аналізу європейської політики пані Мінна Оландер. Якби СССР спромігся окупувати Фінляндію у 1940-х роках, то нині фіни не відчували б ні емпатії, ні симпатії до РФ.
Після Другої світової війни фінський народ спокутував перед переможцям провина за співпрацю із нацистами, дозволивши московським комуністам кілька десятиліть хазяйнувати у себе вдома. Цю ганебну політику названо «фінляндизацією», яку неодноразово намагалися насадити й українцям.
Щобільше, фіни до тепер обходять осторонь питання катастрофічного стану своїх споріднених (у мовно-культурному плані — прим.) поневолених народів. Їхні найближчі сусіди — карели, саами, іжорці, вепси — перебувають буквально на межі вимирання через геноцидну політику Кремля.
Іноді навіть видається, що фіни не уявляють, як їм пощастило уникнувши трагічної долі, яка спіткала Естонію, Латвію, Білорусь, Литву, Польщу, Україну. Проте пропонувати ганебне пристосуванство з умовами агресора — нині гірше за капітуляцію.
«Як фінка, я знаю, як це бути частиною нації, котра вже кілька поколінь відновлюється після несправедливої агресії, яка була успішно відбита двічі, але не без серйозних наслідків. Ось, чому мене вбиває те, що ми робимо з українцями. Та ще більше мене турбує, що ми ігноруємо наших споріднених народів (карелів, вепсів, удмуртів) по той бік східного кордону. У Зимовій війні Фінляндія була досить важливою для будь-кого у світі (навіть її сусідів), щоб отримати суттєву військову допомогу.
Результат міг би бути іншим, якби ми мали військово-повітряні сили. Фіни тактично і стратегічно повністю перевершували Совєцьку армію і завдали неймовірних втрат загарбникові. Але коли Москві вдалося насадити нам війну на виснаження, Фінляндія не змогла витримати її через меншу кількість людей. Звучить знайомо?
Маршал Маннергейм зрештою поставив людей вище за землю, але умови миру, включаючи втрату території, стали великим шоком для фінського народу, який був сповнений рішучості боротися за свої оселі. Звучить потенційно знайомо? Результатом стала спроба повернути втрачені землі (а може й більше, як от визволення Карелії), що, очевидно, було не найкращою ідеєю — ревізіонізм рідко буває таким, навіть якщо є справедлива причина.
Найгірше було те, коли у тижні, що передували лютневому російському вторгненню, міжнародна преса була сповнена ідеї «фінляндизації» України. Жоден фін не бажає цього нікому. Це була екстремальна стратегія виживання, яка змусила Фінляндію прикинутися доброзичливою із загарбником і зрадити Карелію. Міжпоколіннєва травма, яка все ще існує у Фінляндії, сильно вразила мене на початку повномасштабної війни РФ проти України. Я дуже сподівався, що Україні не доведеться пройти через те саме», — зауважила Мінна Оландер.
Водночас як уже раніше повідомляла медіаагенція «Останній Бастіон», більшість громадян Фінляндії нейтрально ставляться до ресурсної федерації навіть попри геноцид українців. Якби випала нагода, вони б радо кинулися у валютні обійми Москви.
