Популізм – просте рішення для складної проблеми, яке не працює

Тема, на якій граються популісти, завжди актуальна для суспільства. Вони ж-бо зачіпають якісь болючі струни, грають на фоні несправедливості чи підігрівають якісь потаємні бажання.

От, що може бути чутливішим, аніж тема підтримки військових під час війни? Тобто, підтримки людей, які ризикують життям і на плечах яких тримається країна.

І от популісти виходять на арену і пропонують просте рішення: треба забрати в багатих і віддати військовим, хіба ж можна таке не підтримати? І це якраз таке просте рішення яке не працює.

Залишимо навіть у стороні аналіз ідеї знизити зарплати в державних компаніях і державних установах. Це не розумно, це не є розумною політикою, але навіть це не головне, бо ключове, – що ця ідея не працює.

• По-перше, навіть якщо виконати ідею "забрати та поділити", то грошей усе одно не вистачить.

Зниження зарплат на суму у 2% від необхідних виплат не забезпечить 100% цих виплат. І тут навіть не потрібна кандидатська з математики, щоби це зрозуміти.

І навіть, якщо забрати гроші у телемарафону, відключивши його, час чого давно на став, усе одно грошей не вистачить. Тож треба шукати в іншому місці.

• По-друге, це взагалі неможливо.

Перш за все, гроші працівникам державних компаній, в тому числі ненависним для пересічного українця багатіям із наглядових рад не платять з бюджету. Тож, якщо ці зарплати зменшити, то в бюджеті більше грошей не стане, а навпаки, стане менше, бо ці зарплати оподатковуються і податків із них буде заплачено менше.

Правда у тому, що з бюджету платять зарплати чиновникам, тож чи можна взяти у них? Ніхто ж не любить чиновників, то чому б їх не розкуркулить?..

Але біда у тому, що зарплати бюджетникам, так само як і пенсії, і стипендії, і субсидії, платяться із коштів наших західних партнерів. Не для кого ж не секрет, що вся соціалка зараз оплачується коштом наших західних партнерів, що дуже дратує Віктора Орбана, який сам хоче дістатися цих грошей?

І, сподіваюся, не для кого не секрет що правила надання цієї бюджетної допомоги такі, що ми не маємо права використовувати ці гроші на армію? Це залізне правило, яке ніхто не дасть порушити, а отже не можна забрати гроші у чиновника, якому платять зарплату з грошей партнерів, і передати ці гроші військовому.

Все що стосується армії Україна має фінансувати з власних грошей. Українським бюджетом у принципі зараз розділений на дві множини, які не перетинаються, – це витрати на оборону й інші витрати; і можна брати гроші з армії та перекидати в іншу сторону, але не навпаки.

А така б здавалося добра ідея, так? Прекрасне гасло, але реальність інша і це гасло не працює; так само як не працює емоційний захід: «Так там яйця по мільйону...», – бо корупція є і як би ми не хотіли, вона не зникне за одну ніч.

Як за одну ніч не почнуть раптом збільшуватись доходи від митниці. Зменшення корупції – це довгий і кропіткий процес по впровадженню реформ у галузі верховенства права та боротьби з корупцією, а миттєвого результату тут не буде, як би нам не хотілося.

А отже, раптом у бюджеті не з'являться гроші, які перестали красти. Тому висновок наступний: популярними заходами гроші не знайдеш і сподівання на це є звичайним інфантилізмом, на який ми не маємо права під час війни.

Чи можна знайти гроші не популярними заходами? Так, і дорослий підхід полягає у тому, що ми називаємо варіанти неприємних рішень та далі обираємо.

Перше рішення – це різке збільшення податків, яких і на що, можна дискутувати. Друге, найбільш очевидне рішення, це запуск друкарського верстата, коли ми просто надрукуємо 150 мільярдів гривень.

І дорослі люди кладуть на стіл пропозицію і пропонують приймати рішення. Розуміючи усі наслідки, як наслідки від різкого збільшення податків, так і від запуску друкарського верстата.

До речі, обидві історії будуть дуже болючі для економіки, що у перспективі зменшить надходження до бюджету, що зменшить наші можливості фінансувати армію. А друк коштів ще й буде порушенням наших зобов'язань перед партнерами.

І от вибір дорослої людини: прийняти рішення, чи варто йти на такі кроки через абсолютне справедливе бажання підняти доходи військовим. Популісти так питання не ставлять, правда ж?

І ця загроза з нами надовго, – загроза популізму. Після війни країна буде травмована, наповнена нерозумінням один одного і невиправданими сподіваннями, ідеальна жертва для популіста.