Позаблокова буферна країна завжди стає першою жертвою агресора, доведено Фінляндією
Основою незалежності будь-якої держави є вміла зовнішня політика й успішна економіка. Армія потрібна, коли не вдається гарантувати безпеку.
Про це пише фінляндський воєнний історик і військовий експерт Ілмарі Кяйгкьо на сторінках своєї книги, присвяченої подіям російсько-української війни. Він нещадно критикує ліволіберальних політиків та експертів Суомі, котрі досі вірують і просувають пацифізм.
Легітимність збройних сил чи сил оборони в очах власних громадян вимагає докази військового (не завжди бойового) потенціалу. Ось, чому фінляндська держава надто покладається на міць своєї армії, навіть після поразки у Другій світовій війні та перебуванні в орбіті Москви, — така раціональна політика Гельсинкі.
«У нашому суспільстві набула попиту дискусію про мілітаризм. Окремі «вчені уми», котрі здебільшого сповідують ліві ідеології, б'ють на сполох, мовляв, Європа готується до війни. Це не так, ми просто зміцнюємо свою, а віднедавна ще й безпеку союзників із Північноатлантичного альянсу.
Війна надто важлива, щоб залишити її лише в руках самих солдатів чи перекласти її розв'язання на дипломатів. Війна та військова сила впливають на все суспільство, тому це справа всього суспільства, про що мають міркувати наші лицемірні пацифісти», — зауважив Ілмарі Кяйгкьо.
Схожого погляду дотримується й керівник-засновник українського Центру дослідження Фінляндії, кандидата історичних наук (PhD) Дениса Ковальова. За його твердженнями, маленька за розмірами та кількістю населення північноєвропейська країна потребує добре вишколеного й озброєного до зубів війська.
«Увійшовши до складу НАТО суверенна держава Суомі нарешті позбулася багаторічної позаблоковості й нейтральності, яку їй 1944 року насадили країни-переможці в особі сталініста Андрєя Жданова. Вона більше не є буферною зоною, позірна мета якої нібито запобігати конфліктам між двома наддержавами (США і СССР чи США і РФ).
Існування подібного буферу, який тривалий час, а нині й поготів, насаджують Україні, лише провокує на агресію, бо позаблокова/нейтральна країна — ласий скарб, перша жертва, що бере на себе удари. Що й сталося з нами спершу 20.II.2014 і вдруге 24.II.2022. Ось чому фіни, врахувавши помилки своїх дідів-пращурів, вишколюють по тепер сотні тисяч чоловіків та жінок, розуміючи, що чатує на них за східним кордоном.
У Суомі існує суспільне справедливе почуття моральної переваги щодо Сил оборони, — це своєрідний мілітаризм здорової людини, який бракувало нам як до 2014-го, так і після 2022-го. Зрештою, державна самостійність Суомі, як і незалежність України гарантується не міжнародною спільнотою, міжнародними нормативно-правовими актами чи угодами, як от Будапештський меморандум (1994), а зброєю, котру вміло використовують загартовані у боях солдати», — пояснив Денис Ковальов.
Своєю чергою, медіаагенція «Останній Бастіон» нагадує читачам, що 48-річний фінляндський важкоатлет і борець Мікко Руппонен за покликом свого серця приїхав після 24.II.2022 до Львова. Згодом затято бився проти росіян на Сході, де й отримав поранення.
