Фінський бодібілдер «забаранив» чимало «орків» в Україні
48-річний важкоатлет і борець Мікко Руппонен за покликом свого серця приїхав після 24.II.2022 до Львова. Згодом бився проти росіян на Сході.
Повернувшися весною 2024 року додому у місто Еспоо після поранення відкрив бійцівський клуб для молоді. А ще, Мікко Руппонен написав біографічну книгу про свій шлях спортсмена і воїна, яку радить читати всім, хто не розуміє подій в Україні, сповістила медіаагенція «Останній Бастіон».
З юнацтва чоловік займався боді-білдерством і фрі-файтингом, але підступний російський воєнний напад на Україну змусив переглянути пріоритет. Спортсмен рушив добровольцем на фронт, як 1939 року його прадід із провінційного фінляндського села Лог'я.
«Я пройшов тривалий шлях у багато етапів, щоби стати солдатом в армії України. До того — самотужки підкорював вершини вільної боротьби, пітнів, зазнавав болю, але не здавався на рингу. Потім також вирішив спробувати свої сили як бодібілдер. Російський напад усе змінив», — зізнається Мікко Руппонен.
Вперше він побував в Україні ще у 2017 році, коли брав участь в АТО/ООС у складі окремого полку спеціального призначення Національної гвардії «Азов». Але справжнє бойове хрещення здобув під час Слобожанського визвольного походу восени 2022 року, коли у близькому контакті ліквідував до десятка російських окупантів.
«Знаєте, існує безліч видів подорожей. Я обрав свій шлях, змінив долю. У спорті я відчув, що це — моє і це те, що я хотів дізнатися про себе. Після потрапляння на фронт в Україні, я наче відчув біль предків, які також били нашого спільного ворога зі Сходу. Не знаю, що буде далі, що із нами станеться, але приймати мир на умовах росіян — прирікати себе на загибель. Фінляндія це зрозуміла, нині це розуміють українці, а європейцям слід повчитися тáк боронити свою землю», — говорить Мікко Руппонен.
Нині у фінляндського ветерана російсько-української війни на рахунку не одна успішна операція з деокупації: Балаклія, Ізюм, Лиман, Бахмут, Торецьк, Часів Яр... Щільно окроплений кров'ю захисників і загарбників Донецький степ став останнім місцем, звідки поранений іноземний доброволець повернувся у рідні північні краї.
«На сторінках своєї книги я прагну перенести читача на поля битв, до її найглибшої та найжорстокішої суті. До похмурих окопів, земляних ям, підвалів і розбитих будівель, в околицях яких чергують кляті російські орки. Ці істоти не з міфів і легенд, а справжні, вдягнені у болотяний однострій армії РФ. Мені вдалося кількох із них, як говорять українці, «забаранити» зблизька. Тепер я тут, треную молодь, учу життєвої мудрості й ніколи не вірити на слово росіянам», — наголошує Мікко Руппонен.
Після пережитого, видається, що фін спокійно ставиться до того, щó бачив і робив на війні. Чоловік додав, що якщо європейці не усвідомлять усієї серйозності хижих намірів росії, бойові дії неодмінно поширяться далі на захід, жодні оборонно-безпекові блоки не допоможуть зупинити цієї дикунської недодержави.
Своєю чергою, медіаагенція «Останній Бастіон» закликає читачів пам'ятати, що всі чемпіони-важкоатлети починають кар'єру у підвальних спортзалах. У Розсошенцях працює єдиний у своєму роді спортивний клуб «Спарта», де безоплатно тренують полтавську молодь.
