ППО України на межі виснаження
Захистити лише Київ недостатньо: Україні терміново потрібні нові Patriot.
Видання The Economist опублікувало розлогий матеріал, присвячений ситуації на фронті російсько-української війни у зв’язку з різким нарощуванням росією повітряних ударів по Україні.
Ще рік тому нічний наліт із 30 безпілотників здавався Україні винятковою подією. Тепер росія регулярно засипає українське небо сотнями дронів, навмисно перевантажуючи систему протиповітряної оборони, пише The Economist.
У ніч проти 25 травня кремль здійснив, як сам заявив, «масований удар» по українських містах, випустивши 298 безпілотників. Одночасно було запущено 69 ракет.
Україна знову стикається з невизначеністю: якщо переговори про припинення вогню зірвуться, що цілком імовірно, її ППО доведеться жорстко заощаджувати ракети-перехоплювачі. А це означає, що дедалі більше російських дронів і ракет прориватимуться до цілей — житлових кварталів, підприємств та об’єктів критичної інфраструктури.
Далі The Economist пише:
Від початку 2024 року повітряна кампанія росії вийшла на новий рівень. На передній план вийшли балістичні ракети — багато з них поставила Північна Корея — і нова, смертоносніша модифікація дронів-камікадзе «Шахед».
Перехоплювати балістичні ракети вкрай складно через їхню швидкість. По суті, лише ракети Patriot PAC-3, яких в України стає дедалі менше, дають шанс успішно уразити ціль.
Тим часом шосте покоління «Шахедів» використовує технології машинного навчання, щоб проривати оборону навіть таких захищених цілей, як Київ. Так, 24 травня безпілотники пошкодили будівлі в північних передмістях столиці, а двома тижнями раніше один із дронів із термобаричною бойовою частиною пробив дах торговельного центру та вибив шибки в радіусі до 300 метрів.
У тому самому районі інший апарат із касетним зарядом уповільненої дії атакував військовий полігон.
Головна проблема української ППО сьогодні — кількість ворожих цілей. Якщо торік росія виробляла близько 300 «Шахедів» на місяць, то тепер такий самий обсяг сходить із конвеєра менш ніж за три доби.
За даними української воєнної розвідки, москва планує довести виробництво до 500 дронів на день, що теоретично дасть змогу формувати ударні рої з тисячі апаратів.
Авіаційний аналітик Костянтин Криволап вважає такі темпи малоймовірними: за його словами, російська оборонна промисловість відома перебільшеннями та фальсифікаціями. Однак і він визнає: масштаби атак неминуче зростатимуть. Навіть якщо фронт на сході вдасться стабілізувати, повітряна загроза лише посилюватиметься.
У секретній майстерні в Києві група інженерів розбирає російський дрон «Шахед» на частини. Кожен уламок металу, що падає на українські міста, потрапляє до таких лабораторій для ретельного аналізу. Мета — вивчити технології зброї, скопіювати ефективні рішення та використати їх проти ворога.
Протягом останнього місяця робота не припинялася. Попри сподівання на перемир’я, росія знаходить дедалі нові способи долати українську ППО, яка стикається з нестачею перехоплювачів, зміною тактики противника та недружньою політикою США.
Інженерів особливо непокоїть те, як керуються новітні російські дрони. Останні моделі не піддаються впливу українських засобів радіоелектронної боротьби, оскільки більше не використовують вразливу систему GPS, а покладаються на штучний інтелект і під’єднуються до українських інтернет- та мобільних мереж.
Команда виявила записку в одному з розібраних дронів, яку, ймовірно, залишив прихильний до України російський інженер. У ній ішлося про те, що безпілотники тепер отримують команди й передають телеметрію та відеосигнал у режимі реального часу через ботів у соціальній мережі Telegram.
Якщо раніше основна робота з протидії дронам покладалася на мобільні групи з кулеметами, ПЗРК та легкою артилерією, то тепер цього недостатньо.
Полковник Денис Смажний із ППО України розповідає, що дрони почали діяти хитріше: спочатку летять низько, щоб оминути радари, а потім різко набирають висоту 2–2,5 тисячі метрів — поза межами досяжності легкої зброї.
У відповідь Україна почала використовувати гелікоптери, винищувачі F-16 і власні дрони-перехоплювачі — перші результати обнадіюють. За словами високопоставленого джерела, над Києвом вдається збивати до 95% ворожих дронів. Але решта 5% завдають серйозної шкоди.
Із дронами та крилатими ракетами Україна ще може боротися. Із балістичними загрозами все набагато гірше. Такими ракетами володіє обмежена кількість країн, а систем, здатних їх перехоплювати, ще менше.
На Заході в цьому сегменті де-факто монополію має американська система Patriot. Україна зараз має щонайменше вісім таких батарей, але не всі вони перебувають у боєздатному стані — частина потребує ремонту.
Екіпажі використовують їх із разючою майстерністю: від весни 2023 року вони збили понад 150 балістичних та аеробалістичних ракет. Однак ці комплекси переважно зосереджені навколо Києва.
Президент Володимир Зеленський стверджує, що Україні потрібно щонайменше ще десять батарей і відповідний запас ракет PAC-3, щоб забезпечити захист інших великих міст. Він наголошує: країна готова заплатити будь-яку ціну — очевидно, коштом європейської допомоги. Білий дім реагує на це ухильно.
Головна проблема полягає в тому, що після повернення Дональда Трампа до влади Україна перетворилася лише на одного з багатьох потенційних клієнтів, які конкурують за обмежені виробничі потужності. Компанія Lockheed Martin, виробник комплексів Patriot, нарощує випуск PAC-3 до 650 ракет на рік.
Але це все одно на сотню менше, ніж передбачуваний обсяг балістичних ракет, які може виробляти росія. За оцінкою української сторони, росія вже накопичила близько 500 таких ракет. Водночас для перехоплення кожної російської балістичної ракети зазвичай витрачають дві PAC-3.
Для «яструбів» в адміністрації Трампа кожен відправлений Україні Patriot — це один елемент, якого бракуватиме для стримування Китаю в Тихоокеанському регіоні.
Навіть якби Білий дім був прихильнішим, він навряд чи зміг би встигати за постійно зростаючою загрозою з боку росії. Україна вже просила дозволу налагодити власне ліцензійне виробництво PAC-3, але розуміє, що шансів небагато.
Виробництво в Німеччині має запрацювати не раніше кінця 2026 року. Є й інші спільні проєкти, але до їхньої реалізації — щонайменше рік.
За таких умов Україні, можливо, доведеться виробити нову стратегію виживання — не лише оборонну, а й наступальну.
«Ми повинні знищувати російські пускові комплекси, заводи та склади, — заявляють у Києві. — І не плекати ілюзій».
